р), рима стає, як правило, холостий. Але прагнучи до збереження цієї рими, перекладач, як правило, відступає від сенсу вірша. Наприклад:
In intimacy there exists a line That can «t be crossed by passion or love» s art - In awful silence lips melt into one And out of love to pieces bursts the heart.Есть в близькості людей заповітна риса, Її не перейти закоханості і пристрасті, - Нехай в страшній тиші зливаються уста І серце рветься від любові на частини.
Для збереження рими art - heart, перекладач перетворює іменник «закоханість» в «love's art» (любовне мистецтво). У цьому вірші під закоханістю розуміється «початок любові», почуття, яке в подальшому переростає в більше. У перекладі ж вона трансформується в «мистецтво» - щось «штучне», несправжнє. У цьому випадку спроба збереження рими не є виправданою, в результаті тексти не виявляються еквівалентними.
Смислова еквівалентність - одна з найбільш важливих характеристик тексту перекладу. Віршована форма накладає відомі обмеження при перекладі, вимагає якихось жертв. Однак важливо відзначити, що не можна жертвувати сенсом (мається на увазі сенс поетичного тексту як мінімальної одиниці сенсу в поетичному творі), а також стилістичною домінантою / 61 /. Якщо перекладач зосереджений на максимально близькою передачі форми вірша, то він може втратити сенс і стилістичні особливості твору, як в описаному прикладі.
Говорячи про стилістичну еквівалентності, слід зазначити, що наявність у різних мовах одних і тих же стилістичних категорій не означає їх функціональної адекватності. Прикладом може послужити порівняння нейтральних стилів в російській і французькій мовах. За зауваженням Ю.С. Степанова, французький нейтральний стиль зрушать убік книжкової мови, а російська нейтральний стиль - у бік фамільярно мови / 36 /.
Еквівалентність на рівні синтаксису представляє певну комунікативну значимість, так як заміна одних синтаксичних структур іншими може позначитися на загальному розумінні твору / 38 /. Наприклад, у перекладі вірша «Цілий рік ти зі мною нерозлучний», в ряді випадків замінений заставу дійсний на стражденний:
Цілий рік ти зі мною нерозлучний, А як колись і весел і юн! Невже ж ти не змучений непевного піснею зацькованих струн, - Тих, що перш, тугі, дзвеніли, А тепер тільки стогнуть злегка, І моя їх терзає без мети Воскова, суха рука ... Вірно, мало для щастя треба Тим, хто ніжний і любить світло, Що ні ревнощі, ні гнів, ні досада Молоде не чіпатимуть чоло. Тихий, тихий, і ласки не просить, Тільки довго дивиться на мене І з посмішкою блаженної виносить Страшний марення мого забитья.All year long you are close to me And, like formerly, happy and young! Aren «t you tortured already By the traumatized strings» dark song? Those now only lightly moan That once, taut, loudly rang And aimlessly they are torn By my dry, waxen hand. Little is necessary to make happy One who is tender and loving yet, The young forehead is not touched yet By jealousy, rage or regret. He is quiet, does not ask to be tender, Only stares and stares at me And with blissful smile does he bear My oblivion's dreadful insanity.
Важливо відзначити, що в даному вірші ведеться міркування, чому ліричний герой, незважаючи ні на що, все ще залишається поруч. Важливо саме розуміння впливів на героя ззовні (рука терзає; ...
