івня її розвитку, а в науковому плані наявність позитивних взаємозв'язків між однорідними ознаками говорить про те, що дані тести або група тестів визначають одну і ту ж КС.
Тести повинні бути доступні школярам всіх або певних віково-статевих груп і забезпечувати отримання диференційованих результатів, що показують рівень розвитку конкретних КС. До складу тестів не повинні входити складні рухові вміння, які потребують тривалого спеціального навчання. Бажано, щоб контрольні випробування не вимагали складного устаткування і пристосувань і були відносно прості за умовами організації та проведення; щоб результати тестів якомога менше залежали від вікових змін розмірів тіла, його ланок і від маси тіла випробуваного; щоб завдання, що входять в тести, виконувалися «провідними» і «неведущіе» верхніми і нижніми кінцівками, що дозволяє вивчити явище латеральне (асиметрії) з урахуванням віку і статі. Для вчителя особливо важливо, щоб тести давали досить повну картину динаміки зміни, насамперед тих КС, розвиток яких передбачено у навчальній програмі фізичного виховання учнів [59, с18].
Підводячи підсумок вищевикладеного можна стверджувати, що координаційні здібності - це можливості індивіда, що визначають його готовність до оптимального управління і регулюванню рухової дії.
Вчителі фізичної культури і тренери повинні, перш за все, розпізнати, до яких спеціальним і специфічним КС учень має високі вроджені задатки. Потім за допомогою відповідних методів виявити показники різних КС. Це допоможе визначити координаційні можливості учнів і відповідно з цим організувати хід навчально-тренувального процесу [63, С123].
Для розвитку КС дітей шкільного віку використовують різноманітні методи, такі як методи строго регламентованого вправи, методи стандартно-повторного і варіативного (змінного) вправи, які є головними методами розвитку координаційних здібностей. А також ігровий і змагальний методи [18, С80].
Основними методами оцінки координаційних здібностей служать метод спостереження, метод експертних оцінок, апаратурні методи і метод тестів.
Основним методом діагностики КС учнів на сьогоднішній день є спеціально підібрані рухові (моторні) тести.
.4 Характеристика акробатичних дисциплін у сноуборді
Змагання з акробатичних дисциплін сноуборду представляють із себе виконання різних акробатичних елементів, званих трюками. Суддівство ведеться за бальною системою від 1 до 100, де головними критеріями є чіткість виконання трюку, його складність і приземлення.
Всіх спортсменів ділять по основній стійці, згідно провідною нозі. Ті, хто катаються лівою ногою вперед, називаються регуляри, правою ногою вперед - гуффі. Стійку спортсменів визначають судді. Трюки, виконані не з своєї стійки, оцінюються вище. Так само важливим критерієм для суддів є вміння спортсмена виконувати трюки з усіх стійок в усі сторони, а так само комбінувати їх у зв'язки.
Види трюків і способи їх виконання.
Акробатичні елементи, виконувані спортсменами це обертання на певну кількість обертів особою або спиною вперед, виконувані в своїй або не своєю стійці з різним способом утриманням дошки. Обертання виконуються навколо вертикальної і горизонтальної осі, можуть бути зміщеними аб...