допомогою можна отримати лише суб'єктивну характеристику ступеня розвитку КС, яка не завжди збігається з об'єктивною, дійсної оцінкою.
Апаратурні, або інструментальні, методи дозволяють отримати досить точні кількісні оцінки рівня розвитку координаційних здібностей і їх окремих компонентів (ознак). Існує безліч приладів, за допомогою яких можна виявляти КС. Назвемо найбільш типові з них [18, С56].
Так, за допомогою різних коордінаціомеров, тремометров-коордінаціомеров можна вимірювати точність, швидкість і економічність рухів. Для вимірювання точності відтворення, диференціювання, оцінки та відмірювання просторових, силових і часових параметрів рухів відповідно застосовують кінематометри, динамометри і рефлектометри (реакціомери). Стабілографія використовують для визначення здібностей до підтримання рівноваги тіла.
В даний час у наукових дослідженнях з фізичного виховання школярів і в спорті різна апаратура знаходить все більш широке застосування. Учитель, який використовує інструментальні методи, без сумніву, піднімає на вищий щабель вивчення проблеми КС. Проте не можна не враховувати обмеженість застосування цих методів у вимірі координаційних здібностей, особливо в умовах школи.
перше, за допомогою приладового обладнання можна точно виміряти лише окремі психофізіологічні функції (сенсорні, інтелектуальні, сенсомоторні, мнемічні) або окремі ознаки КС (наприклад, точність відтворення силових, тимчасових або просторових параметрів рухів), а не самі координаційні здібності як цілісні психомоторні освіти.
друге, багато лабораторні прилади дорого коштують. І крім того таку апаратуру не випускають серійно, і це не дозволяє застосовувати її в широких масштабах, в тому числі в наших спортивних школах.
Основним методом діагностики КС учнів на сьогоднішній день є спеціально підібрані рухові (моторні) тести. Фахівцями визначено основні теоретичні та методичні положення, які слід враховувати при виборі тестів на КС; відібрані тести, придатні для оцінки абсолютних і відносних показників, що характеризують рівень розвитку спеціальних КС школярів всіх вікових і статевих груп; розроблена методика тестування; здійснено тестування різних КС на великій кількості дітей 7-17 років; встановлені добротні, надійні та інформативні тести; розроблені нормативи з урахуванням віку та статі дітей; підготовлені рекомендації щодо застосування тестів в реальних умовах школи. [32, с. 49]
У практиці фізичного виховання і в наукових дослідженнях досить часто зустрічаються ситуації, коли для оцінки КС використовують тільки один-два тести, на підставі яких роблять висновок про ступінь сформованості всій координаційно-рухової сфери. Однак за допомогою одного, навіть дуже складного комплексного тесту, що включає в себе кілька рухових завдань, не можна отримати точні, диференційовані оцінки рівня розвитку окремих, конкретних КС.
Тому краще спочатку розробити або відібрати якомога більшу кількість рухових тестів, що визначають абсолютні та відносні показники, що характеризують особливості розвитку спеціальних і специфічних КС, а потім піддати ці тести експериментальної перевірки. Найбільш правильним представляється підхід, коли кожну окрему КС вивчають за допомогою кількох однорідних контрольних випробувань. Це дозволяє отримати досить надійну оцінку р...