кріл народ надією, взявши на собі посольській обов'язок віїхаті у Фіві, щоб домовитий и разом віступіті проти Філіппа. Однак цар такоже пославши до Фів послів. Та ораторство Демосфена Ніхто НЕ МІГ перевершіті. Фіві прієдналіся до Афін и разом смороду перемогли Філіппа. p align="justify"> Рада п'ятисот и весь народ постановили Демосфена увінчаті золотим ВІНКОМ біля театрі Діонісія за Вірність Вітчизні и народові. Демосфен Виступивши перед слухачами: В«Чого Зі мною НЕ бувало: Мене Вимагай Видати з головою, мене Страхан Помста .., мені погрожувалі, мене пробуває підкупіті, на мене натравлювалі вісь ціх Гидке тварюка - альо, що не зважаючі ні на что, моя Вірність вам булу незмінною. А чому? А тому, что, ледве ступивши на державне терені, зразу Вибравши я для себе прямий и чесний шлях - берегті и невпінно примножувати силу и успіхі Вітчизни. Така моя служба В»'. p align="justify"> Кінець ораторської кар'єри й життя Демосфена БУВ таким же незвичне, як и качан.
Афіни програли войну Зі спадкоємцямі Олександра, підпісалі тяжкий мир і змушені були вінесті на Народних зборах смертні ВІРОК тім ораторам, Які закликали проти Війни з Македонією. Ораторія втекли в храм, альо були знайдені и закатовані. Демосфен нашел прістановіще у храмі Посейдона; альо ї там трагічній актор Архій нашел его. Демосфен вісміяв Архія за сценічні провали, попросивши Трохи годині, щоб Залишити Письмові Розпорядження, сам зайшов у святилище, підніс до губ Очеретяного Палички, Якою писали Давні, прикусивши ее и впавши отруєній біля вівтаря. p align="justify"> Афіняні вшанувалі оратора-патріота Бронзову пам'ятником, на п'єдесталі Якого вікарбувалі Такі слова:
В«Мав бі ти силу таку, Демосфеном, як розум, Могутнє,
Те Македонський Арей власти в Елладі не взявши бі В»2.
Сократ як ритор
усяк, хто творити Промови, годитися прістосуватіся до слухачів, хто НЕ хоче слів на вітер кідаті ...
Сократ (469-399 рр. до н. е.) остался в истории давньогрецької просвітніцької єпохи як мудреці, Який Своїм розумом и моральною позіцією вплінув и на риторику, и на софістіку. Про собі ВІН казав, что Вибравши роль Такої людини, яка приставлена ​​до міста, як В«ґедзь до коня, великого и благородного, альо такого, что облінівся від сітості и потребує, щоб его підганялиВ» '. Сократ усьо життя намагався переконувати громадян дбати про доброчесність. До канону доброчесності ВІН включали Такі Моральні Властивості, як втріманість, хоробрість, поміркованість, справедливість, благочестя. Сократ переносилися міру ОЦІНКИ Людський вчінків у саму людину (внутрішній голос). p align="justify"> Основою філософії й етики Сократа стали доброчесність и благо та засудження зла. ВІН вважать їх підгрунтям людського буття. Навчання й Пізнання світу через освіченість - це поиск на доброчесності й блага. В«Людей гідних и чесних - чоловіків и жінок - я зву щасливими, несправедливо и дурних - НещаснийВ», - так говорити Сократ у діалозі Платона В«ГоргійВ». Слід Зазначити, что Головня жанром Сократа були Усні Бесідам. Сократ Нічого не писати, тому Мудрість его вчення успадкувалася Нащадки через тексти діалогів его учня Платона "ПротагорВ» и В«ГоргійВ» та В«Апології СократаВ». На мнение Сократа, істінне красномовства повинною піклуватіся про душу громадян, промова достойного оратора всегда має буті спрямована на Вище благо для людей. p align="justify"> Сократ збагатів практичність риторику своими розробка ПОЛІТИЧНОЇ полемікі (у перекладі з грецької мови - військовий, ворожок) та ерістікі (з грецької - сперечатіся, змагати) - Суперечка в процесі поиска істини, суперечці, а точніше - Такої Бесідам, в якій міркування розвівається Шляхом Зіткнення протилежних думок и Кожний відстоює свое мнение. На тій годину и слово діалектіка мало значення "бесідаВ», або мистецтво мислити в рухлівіх формах Бесідам, гри слів. Такими формами софісті як Філософи и вчителі досяжними віртуозної гри слів і розуму у красномовстві, заробляй гроші, здобувана славу, благо для Вітчизни и громадян, а Сократ, такоже софіст, альо Вже Інший, Шукало істіну, Мудрість. Ще далі від софістікі відійшов учень Сократа Платон и ставши Головня ее супротивником. p align="justify"> Основною Ознакою ерістікі Сократа булу Іронія (у перекладі з грецької - прідурювання, вдавання) - прихований глум, прикиданий таким, Який Нічого НЕ знає, щоб на незнанні впійматі співбесідніка. Іронія Сократа пролягав у тому, что ВІН дотепною системою запитань заганяется суперники у глухий кут, коли тій починаєм Сам собі заперечуваті. Прото робів Це не злостіво (В«Будь-яке зло я зву ганебнімВ» - В«ГоргійВ»), а добродушно, бо Хотів НЕ образіті співбесідніка, а Тільки показати, что тієї неправильно Мислі. Сократ казав: В«... я Тільки шукаю разом з вами, и ЯКЩО хто, сперечаючись Зі мною, знайде Правильний доказ, я перший з ним погоджусьВ» (В«Горгій...