ета його долю. Однак звіщаю ними є його власним потаємним бажанням, що доходить до його свідомості і відкривається йому в цьому лише мабуть зовнішньому прогнозі. Ще прекрасніше і глибше явище духу батька в В«ГамлетіВ», застосовуване Шекспіром лише як об'єктивна форма внутрішніх передчуттів самого Гамлета В». p> Макбет підготовлений до морального перелому, і його найпотаємніші бажання тільки й чекають зовнішнього впливу, щоб стати усвідомленою потребою. Але відьми в В«МакбетіВ» і дух батька в В«ГамлетіВ» грають змістовну роль і в тому сенсі, що люди шекспірівського часу трималися віри в надприродні початку - добре і зле. Незрозуміло, якою мірою Шекспір ​​був вільний від цієї віри. Відьми перетворюють потаємні і пасивні бажання Макбета в усвідомлені, дієві, цілеспрямовані, своєю участю характеризуючи їх як силу темну і злий - демонічну, згубну для моральної свідомості та людяності. Сумніви і коливання, які відчуває при цьому перетворенні Макбет, стосуються моральної сфери, викликані опором боргу та совісті честолюбним намірам, але також сфери практично-діловий, свідомістю складності і ризикованостімайбутнього діяння: В«А раптом нам не вдасться?В» p> Конфлікт моральних вимог і честолюбних жадань в В«МакбетіВ» історично змістовний і виражений в принципах і засобами ренесансного реалізму. Свідомість Макбета, еволюція характеру героя відбивають риси руху суспільної свідомості в умовах переходу від Середньовіччя до Нового часу. Вони відображають розпад епічного морального свідомості, що припускає єдність боргу і пристрасті, ломку вікових моральних норм і зневага до традицій; піднесення і зухвалість індивідуума, його свободу від середньовічних догм і забобонів, а разом з тим його зарозумілість; розвиток індивідуальності, особистої ініціативи і в той же час загрозу безудержности індивідуалізму, авантюрності і морального нігілізму. p> В останній трагедії Шекспіра, в В«Тімоні АфінськомуВ» (1608), навпаки, підкреслена зв'язок трагедії героя з моральним станом суспільного середовища, а моральної кризи з впливом матеріальних суспільних сил. В«Шекспір ​​чудово зображує сутність грошейВ» - це зауваження Маркса (Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. М., 1956, с. 618), зроблене у зв'язку з В«Тімоном АфінськимВ», може бути докладено як оцінка шекспірівської позиції щодо до багатьох явищ і процесів, що розвиваються у великого драматурга на очах і розкритим в їх сутності. p> В«Свідок того, як наступали різні часиВ», - характеризує себе Час, символічна фігура з В«Зимової казкиВ» (1610), п'єси останнього шекспірівського періоду. Але це не нова для драматурга думка: про позиції В«засвідченняВ» він оголосив з перших своїх п'єс. Однак у п'єсах останнього періоду, коли, окрім В«Зимової казкиВ», створені були В«ЦімбелінВ» (1610) і В«БуряВ» (1612), позиція хронікера-свідка знаходить у Шекспіра нових рис. p> Якщо перехід від першого до другого періоду представляється різким, але з'ясовно закономірним, то Шекспір ​​останнь...