я у вигляді підписується сторонами угоди.
Процедура медіації дозволяє сторонам не тільки зберегти значний обсяг їх повноважень при проведенні переговорів, але одночасно дасть їм високі шанси на взаємовигідне рішення конфлікту.
При проведенні процедур медіації, завдання посередника-медіатора полягає в тому, щоб допомогти сторонам конфлікту виробити спільне рішення, оптимально відповідне їх інтересам, в результаті якого у виграші залишаться обидві сторони. Для цього сторони наділяють медіатора певним обсягом процедурних повноважень, в які не входить право судити або примиряти, давати оцінки або приймати рішення по спору.1
Основний підхід медіації, який відрізняє її від діяльності державних і третейських судів, полягає в тому, що посередник в суперечці медіатор не дає юридичної або етичної оцінки конфліктної ситуації. При розгляді спору судом в центрі його уваги знаходиться минуле і оцінка того, хто правий з точки зору норм законодавства. У техніці медіації, навпаки, мова більше йде про сьогодення і майбутнє. Центральним питанням є те, як можна врегулювати конфлікт, не вишукуючи винуватих.
Результат вирішення спору повністю залежить від сторін конфлікту. Вони мають у своєму розпорядженні свободою дій і не зобов'язані засновувати свої позиції на нормах права, що дозволяє їм приймати найнесподіваніші рішення.
При цьому діяльність медіатора спрямована лише на створення таких умов, які б сприяли сторонам конфлікту самостійно виробити оптимальне рішення виниклої проб?? Еми. Тобто при проведенні процедури медіації всі повноваження за рішенням конфлікту залишаються у сторін спору, а медіатор лише згладжує конфлікт і сприяє сторонам в їх примирення. Суть цього підходу в німецькомовній літературі виражається однією ємною фразою: «Schlichten statt Richten» (примирення замість засудження).
У глобальному контексті медіацію можна розглядати як наступну ступінь у розвитку придуманих людством способів врегулювання конфліктів.
У науковій та практичній літературі, присвяченій вивченню медіації та можливості її практичного застосування в різних країнах, традиційно прийнято виділяти такі її переваги порівняно з іншими формами вирішення конфліктів:
1. Скорочення витрат, характерних для судових процедур: тимчасових, грошових, моральних.
Процесуальні гарантії забезпечуються завдяки вельми складним процедурам, які вимагають більшої витрати часу, більшого формалізму. Це спричиняє виникнення значних витрат на оплату якісної юридичної підтримки. Вирішення суперечки в позасудових процедурах дозволяє уникнути даних недоліків: процедури спрощені і прискорені настільки, наскільки цього бажають самі сторони; в деяких випадках сторони взагалі не потребують залучення зовнішнього юридичного консультанта.
2. Активну участь сторін у врегулюванні конфлікту.
У разі вирішення спору без звернення до суду учасники конфлікту самі приходять до консенсусу, а не отримують рішення ззовні.
3. Збереження ділових, партнерських відносин.
У більшості випадків після розгляду справи в суді сторонам спору, який часто породжує озлобленість сторін або незадовільність підсумковим рішенням, складно налагодити дружні, партнерські відносини. Під позас...