й указували: М.А. Горький, А.С. Макаренко. Гру дітей вони розглядали, як основний вид фізичної та рухової діяльності. Велике значення грі надавав видатний фахівець у справі фізичного розвитку дітей П.Ф. Лесгасфт, вважаючи, що гра є вправа, за допомогою якої дитина готується до життя. А.С. Макаренко називає гру «школою підготовки дітей до життя». Гра має важливе значення в житті дитини, теж значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів він буде в роботі, коли виросте. Він підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника й громадянина [2, 47] М.А. Горький вважав гру цінним засобом виховання не тільки фізичного, а й розумового, вказуючи на її зв'язок з соціальним середовищем, яке оточує дитину. Він, говорив, що гра шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть і змінюються. Адже для дітей ігри - це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них риси характеру. Гідні нашої нації. У грі закладено невичерпні можливості для вивчення психології учнів [15; 480].
Форми прояву гри дуже різноманітні. Разом з розвитком людського суспільства вони безперервно вдосконалюються й ускладнюються. Гра - це свідома діяльність, направлена ??на досягнення умовно поставленої мети. Складність того, що прийнято називати «грою», наочніше всього виявляється при знайомстві з різноманітними теоріями, які пояснюють походження й значення гри. Ученими висунуто безліч пропозицій і точок зору. Та всі вони згруповані навколо двох основних положень. Одні стверджують споконвічність незмінність гри і її первинність по відношенню до роботи. Другі, навпаки, вважають, що саме праця породжує гру і визначає її розвиток. Шиллер, Гросс, Холл та інші вбачали в грі тільки проявлення вроджених інстинктів, які переслідують визначену біологічну мету. Між грою людини й тварини вони не бачили різниці. Гру і працю вони протиставили один одному. Дотримуючись теорії «вільної гри», вони заперечують необхідність педагогічного втручання в діяльність граючих і в один і той самий час свідомо культивують ігри, де панує культ сили, і тим самим допомагають виховувати модель у дусі агресії і жорстокості [3; 87]. Г.В. Плеханов першим запропонував думку, що в житті людського суспільства праця старша гри. У грі знаходить своє відображення навколишньої дійсності, або, іншими словами, матеріальні умови життя людського суспільства. Це відображення є результатом діяльності свідомості, яке притаманне тільки людині [4; 382] Майже на всьому протязі життя людина тісно пов'язаний з грою, причому в період самого активного формування - в дитячі та юнацькі роки ігрова діяльність займає найбільше місце. Зміст ігор змінюється разом із ростом і розвитком дитини. Якщо на перших етапах ігрова діяльність носить спрощений характер, то пізніше вона значно збагачується як по формі, так і за змістом. Ці зміни визначаються зростаючою роллю свідомості в житті дитини. Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання.
Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В.О. Сухомлинський, участь дітей спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни, винахідництва, додержання інтересів колективу. Ігрова діяльність завжди пов'язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків [5; 136]. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників. У рухливих іграх є завжди і переможені і переможці. Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють і, навпаки, якщо поразка - не впадати у відчай.
Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і тих, хто програв, причому всі стосунки мають бути (складатися) на доброзичливості, глибокій повазі. За допомогою рухливих ігор розвиваються різноманітні рухові якості, і, перш за все швидкість і спритність. Одночасно закріплюються й удосконалюються рухові вміння і навички; рухові якості проявляються в рухливості і різноманітності. Діти формуються гнучкими і пластичними. У зв'язку з вимогами, пред'явленими до людини високо автоматизованою працею, особливо значним є розвиток зорово-рухової координації й поява так званої «ручний вмілості». Складні і різноманітні рухи в ігровій діяльності. У них, як правило, можуть бути задіяні всі м'язові групи. Це сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Умови ігрового змагання вимагають від учасника досить великих фізичних навантажень.
Почергове зміна моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями, які потребують невеликого напруження, дозволяє гравцям виконувати великий об'єм роботи. Змінний характер навантаження більше всього відповідає віковим особливостям підростаючого організму і тому виявляє сприятливий вплив на уд...
