ю, асонансами, алітерації, збігається з синтаксичним [6].
Від прислів'я потрібно відрізняти приказку, яка колись, можливо, була частиною прислів'я, а потім стала існувати самостійно. Наприклад, приказка Слово не горобець колись була частиною прислів'я Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш raquo ;; приказка Ложка дьогтю в бочці меду утворилася з прислів'я «Ложка дьогтю бочку меду псує". Як бачимо, прислів'я містить закінчила судження, в ній є повчальний висновок, узагальнення сказаного. Приказка само є частиною судження, вона дає яскраву, влучну оцінку події або людині, але не містить в собі повчання , повчання [5].
Приказка - словосполучення, мовний зворот, що відображає будь-яке явище життя, один з малих жанрів фольклору lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8B%D0%B5_%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%80%D1%8B_%D1%84%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%B0gt;. Часто має гумористичний характер. Визначення Даля lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%8C,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87gt; «Складна коротка промова, ходяча в народі, але не складова повної прислів'я» цілком підходить до приказці, відзначаючи в той же час особливий і дуже поширений вид приказки - ходяче вираз, недорозвинений до повної прислів'я, новий образ, що заміщає звичайне слово (напр. « лику не в'яже »замість« п'яний »або« пороху не вигадав »замість« дурень ») [2].
Прислів'ями та приказками слід вважати ті висловлювання, які користуються суспільною популярністю. Звідси випливає, що зазвичай це - старовинні висловлювання, т.к. за короткий термін вони не могли б стати частиною суспільної свідомості. Звичайно, бувають винятки, і деякі прислів'я і приказки вриваються в народну свідомість з незвичайною швидкістю [9].
Іноді дуже важко відрізнити прислів'я від приказки або провести чітку грань між цими жанрами. Приказка межує з прислів'ям, і в разі приєднання до неї одного слова або зміни порядку слів приказка стає прислів'ям. В усному мовленні приказки часто стають прислів'ями, а прислів'я - приказками [7].
. Функції прислів'їв і приказок у мові
Вживаючи прислів'я та приказки, ми не завжди розуміємо, яку користь вони нам приносять. Виявляється, вони допомагають мовцеві:
) Охарактеризувати людини, предмет, явище, дія, стан: Чує кішка, чиє м'ясо з'їла. Жорна самі не їдять, а людей годують. Грозен ворог за горами, а грізніше за плечима. Працювати - день коротати; відпочивати - ніч ізбивается.
) Розкрити відносини між людьми: Дурному синові і рідний батько розуму не пришиє. Пани смикнути, у козаків чуби трясуться. Ситий голодного не розуміє.
) Дати пораду, як вчинити в тій чи іншій ситуації, чого слід остерігатися: На чужий коровай рот не роззявляй, а раніше вставай да свій затівай. Назвався грибом - лізь у кузов. Дві собаки гризуться, третя не заважає. Сам кашу заварив, сам і розсьорбуй. Друга шукай, а знайдеш - бережи.
) Прислів'я служать засобом характеристики персонажа, передають його думки, почуття, підкреслюють його зв'язок з народом [1].
. Прислів'я та приказки у мові
Прислів'я і приказки являють собою згустки народної мудрості, вони висловлюють істину, перевірену багатовіковою історією народу, досвідом багатьох поколінь. «А що за розкіш, що з зміст, який толк в кожній приказці нашої! Що за золото! »- Так говорив про російських прислів'ях А.С. Пушкін. «Прислів'я недарма мовиться», - говорить народна мудрість. У них виражені радість і горе, гнів, і печаль, любов і ненависть, іронія і гумор. Вони узагальнюють різні явища навколишньої дійсності, допомагають зрозуміти історію нашого народу. Тому в текстах прислів'я та приказки набувають особливого значення. Вони не тільки підсилюють виразність мови, надають гостроту, поглиблюють зміст, а й допомагають знайти шлях до серця слухача, читача, завоювати їхню повагу і розташування. Успіх вживання прислів'їв у мовленні залежить від того, наскільки вдало вони підібрані. Недарма кажуть: «Хороша прислів'я в лад да в масть».
Письменники, публіцисти, оратори часто звертаються до народної мудрості. Дослідники підрахували, що тільки в романі «Війна і мир» Л.М. Толстого зустрічається 47 прислів'їв і приказок, в «Тихому Доні» М.А. Шолохова - 112 [8].
Наші великі письменники і поети - М. Гоголь, Г. Державін, О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Некрасов, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Блок, С. Єсенін, М. Горький, М. Шолохов і інші - вчилися на прислів'ях багатству, яскравості і образності мови, використовували їх у своїх творах.
У повісті Пушкіна «Капітанська дочка» Андрій Петрович Гриньов, проводжаючи свого сина, напучує...
