явлені основні форми компліментів за змістом, по синтаксичному висловом, по прямій або непрямій спрямованості
компліменту на об'єкт.
На захист виносяться наступні положення:
. Комплімент - це різновид мовного акту, який володіє рядом характеристик: комплімент може бути виражений вербально і невербально, він володіє иллокутивной силою і Перлокутивний впливом на співрозмовника. Комплімент часто розглядається в ряду таких понять, як «похвала» і «лестощі». Відмінності цих понять досить тонкі. Вони полягають у тому, що комплімент, на відміну від похвали і лестощів,
припускає позитивний вплив на адресата і є більш
ширшим поняттям, ніж похвала і лестощі.
2. За своїм змістом комплімент представлений наступними
різновидами: комплімент-похвала, комплімент-лестощі, комплімент- іронія, комплімент-насмішка, комплімент-подяку, комплімент- привітання, комплімент-привітання, комплімент-прощання, комплімент-співчуття, комплімент-прохання, комплімент-вибачення. По синтаксичному висловом комплімент має форми: комплімент- звернення, комплімент-порівняння, комплімент-питання, комплімент- вигук. Залежно від спрямованості компліменту, виділяються прямий комплімент, непрямий комплімент, взаємоспрямованості комплімент, комплімент самому собі.
3. Комплімент є частиною мовного етикету і володіє національної та гендерної специфікою. Основним адресантом комплиментарного висловлювання в російській лінгвокультуре є чоловік, а в англійській - жінка. Тематична спрямованість компліменту в російській та англійській лінгвокультурах має подібні риси:
внутрішні та зовнішні якості адресата, ставлення адресанта до адресата, речі, хобі, близькі люди адресата. Однак російські компліменти більш відокремлені, а англійські компліменти більш різноманітні і деталізовані перерахованих групах.
4. Комплімент володіє інтенціями. Такі інтенції, як висловити симпатію по відношенню до адресата, привітати адресата, висловити захоплення адресатом, отримати бажане, присутні в обох лінгвокультурах. Однак для російської лінгвокультури характерні інтенції, які відсутні в англійській лінгвокультуре. Основними з них є наступні: викликати жалість з боку адресата, заспокоїти адресата.
. Комплімент виражається вербальними і невербальними засобами.
Вербальні засоби вираження компліменту мають багато спільного в обох лінгвокультурах: емотивні прикметники, іменники, дієслова, ім'я адресата, вигуки, вокативу, інтенсифікатори, наречія- інтенсифікатори, кванторние слова.
Основні відмінності полягають у тому, що в російській лінгвокультуре домінують зменшувально-пестливі суфікси (дитинко, дітюся), використовується велика кількість вокативу (крихта моя, ангел). Для англійської лінгвокультури характерно вживання протилежних за значенням одиниць (жахливо красивий). Невербальні засоби спілкування (жести, сміх, сльози) більш уживані для російської лінгвокультури, ніж для англійської.
Глава 1. Вивчення розділу мовознавства - соціолінгвістики
§1. Основні поняття соціолінгвістики
Социолингвистика - це галузь мовознавства, вивчає мову у зв'язку з соціальними умовами його існування. Під соціальними умовами мається на увазі комплекс зовнішніх обставин, в яких реально функціонує і розвивається мова: суспільство людей, що використовують дану мову, соціальна структура цього товариства, відмінності між носіями мови у віці, соціальному статусі, рівні культури та освіти, місце проживання, а також відмінності в їх мовному поведінці в залежно від ситуації спілкування. Щоб зрозуміти специфіку социолингвистического підходу до мови і відмінність цієї наукової дисципліни від «чистої» лінгвістики, необхідно розглянути витоки соціолінгвістики, визначити її статус серед інших лінгвістичних дисциплін, її об'єкт, основні поняття, якими вона користується, найбільш типові проблеми, які входять в коло її компетенції, методи дослідження та сформувалися до кінця xx в. напрямки соціолінгвістики.
Термін «соціолінгвістика» вперше вжив у 1952 американський соціолог Герман Каррі. Однак це не означає, що і наука про соціальну обумовленість мови зародилася на початку 1950-х років. Коріння соціолінгвістики глибше, і шукати їх потрібно не в американській науковому грунті, а в європейській і, зокрема, російської.
Лінгвістичні дослідження, що враховують обумовленість мовних явищ явищами соціальними, з більшою чи меншою інтенсивністю велися ще на початку нинішнього століття у Франції, Росії, Чехії. Інші, ніж у США, наукові традиції зумовили те положення, при якому вивчення зв'язків мови з громадськими інститутами,...
