яє собою, певною мірою, авторська вигадка, а значить, в художньому стилі мови найголовнішу роль відіграє суб'єктивний момент. Вся навколишня дійсність представлена ??через бачення автора.
Але в художньому тексті ми бачимо не тільки світ письменника, а й письменника в художньому світі: його переваги, осуду, захоплення, неприйняття і т. п. З цим пов'язані емоційність і експресивність, метафоричність, змістовна багатоплановість художнього стилю мовлення.
Лексичний склад і функціонування слів у художньому стилі мови мають свої особливості. У число слів, що складають основу і створюють образність цього стилю, входять, насамперед, як визначає Д. Е. Розенталь, «... образні засоби російської літературної мови або, як прийнято визначати з погляду літературознавства - стежки, а також слова, які реалізують в контексті своє значення »[25].
Це слова широкої сфери вживання. Вузькоспеціальні слова використовуються в незначній мірі, тільки для створення художньої достовірності при описі певних сторін життя.
У художньому стилі мови дуже широко використовується мовна багатозначність слова, що відкриває в ньому додаткові смисли і смислові відтінки, а також синонімія на всіх мовних рівнях, завдяки чому з'являється можливість підкреслити найтонші відтінки значень.
Це пояснюється тим, що автор прагне до використання всіх багатств мови, до створення свого неповторного мови та стилю, до яскравого, виразному, образному тексту. Автор використовує не тільки лексику кодифікованого літературної мови, а й різноманітні образотворчі засоби - слова і вирази з розмовної мови і просторіччя.
Як зауважує І. Б. Голуб, «на перший план у художньому тексті виходять емоційність і експресивність зображення. Багато слова, які в науковій мові виступають як чітко визначені абстрактні поняття, в газетно-публіцистичної мови - як соціально узагальнені поняття, у художньому мовленні - як конкретно-чуттєві уявлення [9].
Таким чином, стилі функціонально доповнюють один одного. Для художнього мовлення, особливо поетичної, характерна інверсія, т. Е. Зміна звичайного порядку слів у реченні з метою посилити значеннєву значимість якого-небудь слова або додати всій фразі особливу стилістичне забарвлення. Прикладом інверсії може служити відома рядок з вірша А. Ахматової «Все мені бачиться Павловськ горбистий ...». Варіанти авторського порядку слів різноманітні, підпорядковані загальному задуму.
У художньому мовленні можливі і відхилення від структурних норм, обумовлені художньої актуалізацією, т. е. виділенням автором якоїсь думки, ідеї, риси, важливою для смислу твору. Вони можуть виражатися в порушенні фонетичних, лексичних, морфологічних та інших норм.
За різноманітністю, багатством і виразним можливостям мовних засобів художній стиль стоїть вище інших стилів, є найбільш повним вираженням літературної мови.
Як засіб спілкування, художня мова має свою мову - систему образних форм, відображену мовними та екстралінгвістичними засобами. Художня мова поряд з нехудожньої виконує номинативно-образотворчу функцію.
З погляду перекладознавства, художній стиль «являє собою синтез усіх наявних жанрів перекладних текстів, що, відповідно, ускладнює переклад текстів художнього стилю, однак, разом з цим, дає перекладачеві шанс для розкриття свого творчого потенціалу» [13].
Перекладач художнього твору - він ще й творець, «співавтор» оригінального твору. Про основні особливості і труднощі перекладу художніх текстів йтиметься нижче.
. 2 Мовні особливості художнього стилю речи
У загальних рисах, до основних мовними особливостями художнього стилю мовлення можна віднести наступні:
. Неоднорідність лексичного складу: поєднання книжкової лексики з розмовною, просторічної, діалектної і т.п.
Звернемося до прикладів.
«визрів ковила. Степ на багато верст одяглася розгойдане сріблом. Вітер пружно приймав його, напливаючи, шорстка, Бугров, гнав то на південь, то на захід сизо-опалові хвилі. Там, де пробігала текуча повітряний струмінь, ковила молитовно хилився, і на сивій його хребтину довго лежала чорніючий стежка ».
«Отцвели різномасті трави. На гребенях -нікла безрадісна вигоріла полин. Ночі зотлівали швидко. Ночами на обвуглені-чорному небі, незліченні, сяяли зірки; місяць - козацьке сонечко, темніючи, обмежилося боковиною, світив скупо, біло; просторий Чумацький Шлях сплітався з іншими зоряними шляхами. Терпкий повітря було густий, вітер сухий, полин; земля, нагодована все тієї ж гіркотою всесильної полину, тужила про прохолоду ».
(М. А. Шолохов)
