лизькі. Так, В.Г. Зусман посилається на «Словник італійської мови» Дзінгареллі, згідно з яким «концепт» (concetto) - це думка (pensiero), ідея (idea), думка (nozione). В англійських словниках «концепт» - «ідея, що лежить в основі цілого класу речей», «загальноприйнята думка, точка зору» (general notion). Тут концепт наближається до стереотипу. У сучасній французькій мові «концепт» також розуміється як абстрактна, узагальнена репрезентація об'єкта.
Однак при найближчому розгляді картина втрачає чіткість і однозначність. У «Longman Dictionary of Contemporary English» «концепт» визначається як «чиясь ідея про те, як щось зроблено з чогось чи як воно повинно бути зроблено» (someoneґs idea of ??how something is, or should be done). Виникає несподіване вказівку на мисляче особа, діяча, володаря певної ідеї і точки зору. При всій абстрактності і узагальненості цього «хтось» (someone) разом з ним в «концепт» входить потенційна суб'єктивність . Тим часом всяка суб'єктивність протилежна поняттю у власному розумінні слова.
Та ж сама ситуація спостерігається і у французькій мові. Варто перейти від абстрактного іменника concept до словообразовательному гнізду, як негайно відкривається проективний, який породжує потенціал слова. Пошлемося на складне іменник concepteur-projeteur, в якому об'єднуються семи «проектування» і «породження».
У російській мові слово «концепт» виникає як транслітерація латинського conceptus , що означає буквально «поняття, зачаття» (від дієслова concipere - зачинати). У роботі В.Г. Зусман підкреслюється, що слова «концепт» і «поняття» однакові за своєю внутрішньою формою. Етимологічно «поняття» сходить до дієслова «пояти», що означає «схопити, взяти у власність, взяти жінку в дружини». Таким чином, зрозуміле, пізнане (згадаймо біблійний вислів «пізнати жінку») є щось взяти й утримати.
У внутрішній формі слова відчутні протилежні полюси динаміки (схоплювання) і стабільності (утримання). Між двома цими полюсами і розгортається концепт. Намічене тут роздвоєння підтверджують дані інших мов. Італійський дієслово concepire пов'язаний як з діяльністю уяви (immaginare), так і з mente, тобто діяльністю інтелекту. Якщо латинське дієслово capire - синонім intelleаgo, то їх переклад на італійську мову допускає як pensare (мислити, думати), так і progettare - замислівала, планувати, припускати. Виникає одночасне відчуття стійкості, глибини (інтелект) і стрімкого руху вперед, пробрасиванія, проектування, предполаганія (progettare).
Етимологічний словник французької мови вказує на те, що в XV-XVI століттях слово «концепт» розумілося як «план, задум, проект» (dessein, projet). Зв'язок між французьким concept і латинським conceptus простежується наступним чином: «le fait de contenir, reunion, procreation». І тут помітні семантичні мотиви синтезу, інтеграції, проектування і творіння. Відзначимо, що дієслово concevoir з'являється у французькій мові близько 1130 в перекладах біблійної Книги Іова. У значенні «формування ідеї» (formation d'une idee) це дієслово закріплюється у французькому між 1190 і 1 315 роками. Знову статичний і динамічний моменти в концепті об'єднуються.
Між внутрішньою формою слова і його базовим значенням зберігається напруга, яке можна витлумачити таким чином: «концепт» містить одночасно 1) «загальну ідею» якогось ряду явищ в розумінні певної епохи і 2) етимологічні моменти, що проливають світло на те, яким чином загальна ідея «зачиняються» в безлічі конкретних, одиничних явищ.
Концепт - одночасно і індивідуальне уявлення, і спільність. Таке розуміння концепту зближує його з художнім образом, яке б містило в собі узагальнюючі і конкретно-чуттєві моменти. Смислове коливання між понятійним і чуттєвим, образним полюсами робить концепт гнучкою, універсальною структурою, здатною реалізовуватися в дискурсах різного типу.
1.1 Мікромодель системи «література»
Шлях концепту до літературознавства, мабуть, можна простежити, скориставшись системним підходом до літератури.
У комунікативній ланцюга наявні не тільки прямі, але й зворотні зв'язки: автор - твір - < i align="justify"> читач , де «твір-слово» цей зв'язок реалізує.
Автор - твір - досить стійка даність, хоча і з перебільшенням закріплена в російському прислів'ї про те, що «написане пером не вирубати сокирою ».
Навпаки, зв'язок твір - читач - величина в принципі змінна, залежна від епохи, соціальних та індивідуальних причин.
Таким чином, систему «література» можна охарактеризувати як ...
