говорять йому про це». Це буде використано для образу Яші і ставлення до нього Гаєва. Знайдене і вписане в записну книжку слово" недотепа" зробиться лейтмотивом п'єси. Деякі вписані до книжки факти будуть зі змінами відтворені у комедії у зв'язку з образом Гаєва і внесценическим персонажем - другим чоловіком Раневської: «Шафа варто у присутності сто років, що видно з паперів; чиновники серйозно справляють йому ювілей »,« Пан володіє віллою, поблизу Ментони, яку він купив на гроші, виручені ним від продажу маєтку в Тульській губернії. Я бачив, як він у Харкові, куди приїхав у справі, програв віллу, потім служив на залізниці, потім помер ».
Першого березня 1903 Чехов повідомив дружині: «Для п'єси вже розклав папір на столі і написав заголовок». Але процес писання утруднявся, гальмувався багатьма обставинами: важкою хворобою Чехова, побоюванням, що метод його «вже застарів» і що йому не вдасться вдало обробити «важкий сюжет».
До. С. Станіславський, «томівшійся» по чеховської п'єсі, повідомляє Чехову про втрату будь-якого смаку до інших п'єсами («Стовпи суспільства», «Юлій Цезар») і про розпочату ним «поволі» режисерської підготовці до майбутньої п'єсі: «Майте на увазі, що я про всяк випадок записав у фонограф сопілка пастуха. Виходить чудово ».
О. Л. Кніппер, як і всі інші артисти трупи, «з пекельним нетерпінням» чекала п'єсу, також у своїх листах до Чехова розсіює його сумніви та побоювання: «Ти як літератор потрібен, страшно потрібен ... Кожна твоя фраза потрібна, і попереду ти ще більше потрібен ... Вижени із себе непотрібні думки ... Пиши і люби кожне слово, кожну думку, кожну душу, яку виняньчішь, і знай, що все це необхідно для людей. Такого письменника, як ти, ні і ні ... П'єси твоєї чекають, як манни небесної ».
У процесі створення п'єси Чехов ділився зі своїми друзями - діячами Художнього театру - не тільки сумнівами, труднощами, але й подальшими планами, змінами та успіхами. Вони дізнаються від нього, що йому ледве вдається «одне головна дійова особа», воно ще «недостатньо продумано і заважає», що він скорочує кількість дійових осіб («отак інтимних»), що роль Станіславського - Лопахін - «вийшла нічого собі» , роль Качалова - Трофимов - «хороша», кінець ролі Кніппер - Раневська - «Не дурний», а Лилина своєю роллю Варі «залишиться задоволена», що IV акт, «убогий, але ефектний за змістом, пишеться легко, як ніби би складно », а у всій п'єсі,« як вона ні нудна, є щось нове », і, нарешті, що жанрові її якості та своєрідні і цілком визначилися:« Вся п'єса весела, легковажна ». Чехов висловлював також побоювання, як би деякі місця не «попідкреслювану цензура».
Наприкінці вересня 1903 Чехов начорно закінчив п'єсу і взявся за її переписку. Ставлення його до «Вишневому саду» в цей час коливається, то він задоволений, персонажі здаються йому «живими людьми», то він повідомляє, що втратив до п'єси всякий апетит, ролі, окрім гувернантки, «не подобається». Переписування п'єси йшло повільно, Чехову доводилося переробляти, передумувати, писати заново деякі особливо не задовольняє його місця.
Жовтень п'єса була відіслана в театр. Після першої емоційної реакції на п'єсу (хвилювань, «трепету і захоплень») в театрі почалася напружена творча робота: «примірка» ролей, вибір кращих виконавців, пошуки загального тону, роздум над художнім оформленням спектаклю. З автором жваво обмінювалися думками спочатку в листах, а потім в особистих бесідах і на репетиціях: Чехов приїхав до Москви в кінці листопада 1903 Це творче спілкування не давало, однак, повного, беззастережного одностайності, воно було складніше. Де в чому автор і театральні діячі прийшли, без всяких «угод з совістю» до єдиної думки, дещо викликало сумнів або неприйняття однієї з «сторін», але та з них, яка не рахувала для себе питання принциповим, йшла на поступки; де в чому намітилися розбіжності.
Відіславши п'єсу, Чехов не рахував свою роботу над нею закінченою; навпаки, цілком довіряючи художньому чуттю керівників театру і артистів, він готовий був зробити «всі переробки, які будуть потрібні для дотримання сцени», і просив повідомити йому критичні зауваження: «Я виправлю; адже ще не пізно, можна ще цілий акт переробити ». У свою чергу, він готовий був допомогти режисерам і акторам, що зверталися до нього з проханнями, знайти правильні шляхи сценічного втілення п'єси, і тому рвався до Москви на репетиції, а Кніппер просив, щоб вона «Не вивчаються свою роль» до його приїзду і не замовляла б до ради з ним суконь для Раневської.
Розподіл ролей, котре з'явилося предметом палкого обговорення в театрі, дуже хвилювало і Чехова. Він запропонував свій варіант розподілу: Раневська-Кніппер, Гаєв-Вишневський, Лопахін-Станіславський, Варя-Лилина, Аня-молода актриса, Трофимов-Качалов, Дуняша-Халютіна, Яша-Москвін, перехожий-Громов, Фірс-Артем, ...
