учасники, то не виникне ні проблеми, ні самого конфлікту. Якщо правил немає, або з ними не згоден хоча б один з учасників, то виникає проблема, як саме розподіляти. Якщо цю проблему не вирішено, розгортається конфлікт, предметом якого є відсутність правил взаємовідносин під час розподілу [3].
Для правильного розуміння і тлумачення конфліктів, їхньої сутності, особливостей, функцій і наслідків важливе значення має типологізація, тобто виділення основних типів конфліктів на основі виявлення подібності та відмінності, надійних способів ідентифікації конфліктів з спільністю істотних ознак і відмінностей.
Для вибору адекватного методу впливу та управління відповідним конфліктом доцільно проводити класифікацію залежно від основних ознак: способу рішення; сфери прояву; спрямованості впливу; ступеня вираженості; кількості учасників; порушених потреб.
На основі класифікації визначають види та різновиди конфліктів. Вид конфлікту - варіант конфліктної взаємодії, виділений за певною ознакою.
Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди і переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти.
Політичні конфлікти - зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу.
Соціальний конфлікт являє собою суперечності в системі відносин людей (груп), які характеризуються посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів. Різновидом соціальних конфліктів вважаються конфлікти трудові та соціально-трудові, тобто у сфері трудової діяльності. Це велика група конфліктів, який виникають дуже часто у вигляді страйків, пікетів, виступів великих груп працівників.
Економічні конфлікти являють собою широкий спектр конфліктів, в основі яких лежать суперечності між економічними інтересами окремих особистостей, груп. Це боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності тощо Зазначені види конфліктів поширені в різних рівнях управління.
Організаційні конфлікти є наслідком ієрархічних відносин, регламентування діяльності людини, застосування розподільчих відносин в організації: використання посадових інструкцій, функціонального закріплення за працівником прав та обов'язків; впровадження формальних структур управління; наявності положень з оплати й оцінки праці, преміювання співробітників.
За спрямованістю впливу виділяють вертикальні і горизонтальні конфлікти. Характерною рисою їх є розподіл обсягу влади, який знаходиться в опонентів на момент початку конфліктних взаємодій.
У вертикальних конфліктах обсяг влади зменшується по вертикалі зверху вниз, що і визначає різні стартові умови для учасників конфлікту: начальник - підлеглий, вища організація - підприємство, засновник - мале підприємство.
У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб'єктів: керівники одного рівня, фахівці між собою, постачальники - споживачі.
Ступінь вираженості конфліктного протистояння припускає виділення прихованих і відкритих конфліктів.
Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регулюється нормами, що відповідають ситуації й статусу учасників конфлікту.
У разі прихованого конфлікту відсутні зовнішні агресивні дії між конфліктуючими сторонами, але при цьому використовуються непрямі способи впливу. Це відбувається за умови, що один з учасників конфліктної взаємодії побоюється іншого, або ж у нього немає достатньої влади й сил для відкритої боротьби [1].
Кількість учасників конфліктної взаємодії дозволяє розділяти їх на внутріособистісні, міжособистісні, міжгрупові.
Індивідуально-групові конфлікти носять більшою мірою психологічний характер.
Внутріособистісний конфлікт виникає при розбіжності особистих потреб працівника і цілей підприємства або колективу співробітників. Даний варіант конфлікту може також бути наслідком незадоволеності людини роботою, відсутністю стабільності робочого місця і реальних перспектив. Часто це варіант, коли менеджер пред'являє співробітнику суперечливі вимоги щодо характеру його роботи. Рідше зустрічається ситуація, пов'язана з порушенням принципу єдиноначальності. У цьому випадку підлеглий може отримувати суперечать один одному вказівки від керівників різного рангу [2].
На вибір правильного рішення у разі внутрішньоособистісних конфліктів людина може витратити багато сил і часу, а отже, стрімко зростає емоційна напруженість, може виникнути стрес, а перед ухваленням...
