мови літератури на мову кіно. Тоді як аналіз цього феномена дозволяє швідше пріпустіті, что екранізація літературних творів - це новий вид художньої творчості, что родился в XX ст. и требует ще свого ретельного дослідження.
Вже при Першів СПРОБА екранізацій на початку XX ст. вінікла проблема естетичних кордонів, но особлівої актуальності вона Набуль в наші дні. І зараз ми змушені Говорити НЕ только про неминучий спотворенні літературного твору в процессе его екранізації через том, что кіно «говорити» на іншій мові, відмінному від мови літератури, що не только про підпорядкування художніх Завдання комерційним цілям при створенні більшості кінофільмів, но галі и про том, что использование типових для культури постмодерну ігрових технологій все далі відводіть фільм, что представляет собою екранізацію літературного твору, від его Класичного літературного джерела.
Таким чином, у проблемі екранізації літературних творів, як у фокусі, відбівається цілий ряд проблем, актуальних для сучасної естетитки, Мистецтвознавство та культурології. Базу для теоретичного осмислення ціх загальнокультурніх процесів дает, з одного боці, діалогічній метод, основи которого були розроблені М.М. Бахтінім, а з Іншого - сучасна семіотіка кіно.
ЗДАВАЙСЯ б, всі художні твори у тій чи іншій мірі, з тієї чи Іншої Сторони відображають одну и ту ж дійсність, а значити, всі види мистецтва мают спільну «точку Дотик». Однако дослідження психологів переконливою показують, что даже у спрійнятті Фактів и об'єктів цієї єдиної дійсності в різніх індівідів є значні розбіжності.
Таким чином, необходимо віділяті реальну дійсність и ее відображення в різніх ідеальних «картинах світу». Картини світу могут буті загально для ціліх народів та історічніх епох. Альо при цьом в рамках кожної з хронотопних картіні світу Всередині неї можна віділіті ще безліч картин, характерних для різніх СОЦІАЛЬНИХ груп и даже ОКРЕМЕ індівідів. Зберігаючі якесь загальне «ядро» подобной картіні, КОЖЕН суб'єкт при цьом має все ж таки Дещо інше уявлення про світ - про ту саму реальної дійсності, яка лежить за всіма цімі уявленнямі. І людина по-Справжня живе (Діє, пережіває, оцінює і: т.д.) не в самій реальній дійсності, а в деякій зелених сандалів реальною и віртуальною. При цьом одні події его життя (например, народження, удовольствие біологічних потреб и т.д.) визначаються самє реальною дійсністю, тоді як Інші (відхід у монастир, самогубство и т.д.) детерміновані тією картиною світу, якові ВІН считает адекватно дійсності , и де, скажімо, незаплямована честь або Райське блаженство дорожча життя.
1.2 Прийоми и принципи візуалізації художніх світів літературних творів у різніх типах кіноінтерпретацій
Використання літературно-художнього твору в якості основи для кіносценарію, з одного боці, полегшує Завдання режисера, з Іншого - Виступає в роли гаранта успішності створюваного кінопродукту. Як пише М.С. Каган, «Поширена практика інсценування повістей и екранізації п'єс и романів виробляти до Естетичне повноціннім результатами только тоді, коли є НЕ» ПЕРЕКЛАД «з одного художнього мови на іншу, а створеня НОВИХ и самостійніх художніх творів за мотивами орігіналу; даже переклад вірша з однієї национальной мови на іншій є, по суті, создания Іншого твору мистецтва «за мотивами вихідного», бо художній Зміст вірша невіддільне від звучання втілює его національно-своєрідної мови, Не кажучи Вже про Особливостігри ее асоціатівніх сміслів и ідіоматікі »[ 8, 51-52].
методологічно інтерпретація літературно-художнього твору та его екранізація як текст культури спроможна в тому плане, в якому ее предлагает розглядаті П. Рікер: «З одного боці, інтерпретація Включає в собі традіцію: мі інтерпретуємо НЕ Взагалі, а робимо це для того, щоб проясніті, продовжіті и таким чином жіттєво затвердіті традіцію, Якою ми належімо. З Іншого боці, інтерпретація сама відбувається у часі, в сьогоденні, відмінному від годині традиції; и ті, и інше годину належати одне одному, смороду взаємопов'язані »[15, 19]. І оскількі існує самє явіще екранізації, Пожалуйста затребуване сучасности культурою, то слід Визнати и необходимость его ОЦІНКИ в Засоба мас-медіа и професійною критикою.
Екранізація становится одним Із способів Освоєння художньої дійсності літературного тексту. У інструментарій режісера слово входити Дещо в ІНШОМУ значенні: цементу безпосередно фізична реальність - в камеру потрапляє только, что сценарист вважаться за потрібне згадаті. Слово як таке володіє силою Опису та создания образу: воно дозволяє матеріалізуваті метафору в процессе создания кінообразу - закодованій в тексті образ становится візуальнім, зримо. Слово - це посередник между реальністю, якові опісує літератор, и уявою и народжуються асоціаціямі (як вільнімі, так и закріпленімі в контексті к...
