align="justify"> Відповідно до поставленої мети Визначи следующие Завдання:
) описати лексико - семантичні характеристики аналізованого в работе твору;
) досліджуваті національно - культурні та мовні Особливостігри тексту аналізованого твору «Гаррі Поттер іТайная кімната».
) проаналізуваті реалії Первін и вторинно світів орігінальніх творів и Розглянуто Способи їх передачі на українську мову.
Теоретико - методологічну основу дослідження в даній работе склалось праці вітчізняніх и зарубіжніх вчених з Теорії та практики перекладу: (В. С. Виноградов, С.І.Влахов, С.П.Флорін, І .. Алексєєва, Ю.Солодуб).
Мета и Завдання дослідження зумов использование КОМПЛЕКСНОЇ методики АНАЛІЗУ з ЗАСТОСУВАННЯ ряду конкретних методів и прійомiв: метод порівняно - порівняльного АНАЛІЗУ орігіналу и перевода на українську мову; метод дедукції; метод iндукціі; метод компонентного дефініціонного АНАЛІЗУ; метод Етимологічного АНАЛІЗУ; метод інтерпретації.
Структура роботи - вступ, перший - теоретичний розділ та другий -дослідніцькій, а такоже Висновки, список використаної літератури (Включає 60 найменувань), Додатки. ОБСЯГИ курсової роботи складає 42 сторiнки.
Наукова новизна одержаних результатів роботи Полягає у віроблені основних прінціпiв перекладу реалій Первін и вторинно світів даного твору.
семантичний переклад текст
РОЗДІЛ I. ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД - ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЯ ПЕРЕКЛАД
. 1 ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД - ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЯ ПЕРЕКЛАД
Художній переклад представляет собою Особливий вид перекладу, особливо вид мистецтва. Всі более лінгвістів у своих роботах пріділяють Рамус Цьом харчування.
Ще перекладачі античного світу широко обговорювалі питання про степень блізькості перекладу до орігіналу. У ранніх ПЕРЕКЛАД Біблії чі других творів, Які вважаться священними або Зразкове, переважало Прагнення буквального Копіювання орігіналу, что приводило деколі до неясності або даже повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше деякі перекладачі намагаліся теоретично обгрунтувати право перекладача на велику свободу относительно орігіналу, необходимость відтворюваті не букви, а сенс або даже загальне враження, «чарівність» орігіналу. Вже в ціх Першів вісловлюваннях про цілі, Які винен переслідуваті перекладач, можна найти качан теоретичністю суперечок нашого часу про допустімість буквального або вільного перекладу, про необходимость Зберегти в перекладі тієї ж Вплив на читача, Яким володіє оригінал, и т. П. М. Лозинський говорів про два види перекладу: «перебудовувалі» и «відтворюючому» з усілякою точністю и Зміст и форму орігіналу »(« Доповідь про мистецтво перекладу », 1935) i наполягав на проходженні одного. При цьом одні перекладачі вважають Важлива відповідність перекладу духу рідної мови и звичка вітчізняного читача, Інші наполягають, что важлівіше прівчіті читача спрійматі інше мислення, іншу культуру - и для цього йти даже на насильство над рідною мовою. Виконання Першої вимоги веде до вільного перекладу, виконан іншого - до перекладу дослівного, буквального. У історії культури ЦІ дві тіпі переказів змінюють одна одного. Художній переклад тексту требует шукань, вігадкі, вінахідлівості, вживанию, співпережівання, гостроті зору, нюху, слуху, Розкриття Творчої індівідуальності перекладача, но так, щоб вона НЕ затуляла своєрідності автора.
Художній переклад предполагает відтворення стілеобразуючої системи першотвору путем организации та відбору ЗАСОБІВ мови перекладу на звуковому, лексико - семантичний та синтактіко - композіційному рівнях. «У поезії Неможливо пряма, безпосередно пересадка іншомовного словесного образу: можливо только его Освоєння Вже вироби традіцією национального поетичної мови» (Л. Я. Гінзбург). [28, стор.162] Таким чином, розуміється НЕ точність як буквально відтворення виконував і як слідування поетичної традиції в мові перекладу. Необходимо відзначіті, что ПІДХІД до мови поезії стібках, рітміці, рімуванню в російськомовній та англомовній поетічній практике різній. Вже на качана 20 - го століття, а особливо после Першої Світової Війни Англомовні поети й достатньо різко відмовіліся від правильного розміру и Рімі, це залиша характерною рісою просодії 19 -го століття. Область лексики булу теж переглянутися. З мови поезії булу практично віключена лексика високого стилю (нею корістуваліся лишь для создания архаізірованная переказів). Тепер вірші, напісані високим стилем або даже з его елементами, стали вважаті застарілою риторикою и потоком пішномовного красномовства, смороду отримавших стілістічно протилежних значення: ті, что вважаться піднесенім, стало бундючнім и комічнім. Існує думка...
