я лікарський рослина
Глава 1.
1.1 Що таке етимологія
Етімоло? гія -розділ лінгвістики (конкретніше порівняльно-історичного мовознавства) lt; # justify gt; 1.2 Вплив мов на назви рослин
У період становлення, розквіту і після розпаду Римської імперії латинська мова мав величезний вплив не тільки на формування сучасних мов, але й на становлення наукової термінології більшості областей знань. З підкоренням Греції Римом відбувається взаємозбагачення латинської та грецької мов, їхніх культур, латинізація значної кількості грецьких слів і запозичення грецьких медичних термінів. Починаючи з античності, медична термінологія формується на двомовній греко-латинській основі, саме тому досі латинську та старогрецьку мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних мовах.
Таке тривале і інтенсивне вплив латині на різні мови, в тому числі, і на німецьку групу мов зумовило характер її впливу на літературні мови і їх медичні терміносистеми. Загальноприйняті назви багатьох наук, галузей знань, лікарських трав і рослин зобов'язані своїм походженням класичних мов античного світу - грецькому і латинської. Однак слід зазначити, що латинська мова в ході свого поширення на Європейській частині континенту не чинив значного впливу на фіно-угорську групу мов.
Латинські назви лікарських трав і рослин є інтернаціональними, завдяки загальнокультурному спадщини давньогрецької і латинської мов, але в кожній мові вони мають свої особливі назви і ряд синонімів.
У ботанічної термінології велику групу утворюють народні назви лікарських рослин. Вони являють цікавий матеріал для дослідження з погляду походження слова, особливостей його будови, зв'язки з різними поняттями навколишньої дійсності. Народна ботанічна номенклатура істотно відрізняється від наукової: народні назви лікарських рослин неоднозначні, і сама рослина може мати кілька найменувань. Часто зовсім різні рослини, а іноді й цілі групи називаються одним словом, тому визначити правильне значення назви буває дуже важко, а іноді і не представляється можливим. У зв'язку з цим у словниках практикується подача латинського ботанічного терміна поряд з народною назвою рослини.
. 3 Синонімічні варіанти назв
Як правило, народні назви рослин відзначаються багатством синонімічних варіантів. При цьому спостерігається така закономірність: якщо назва рослини поширене на великій території, то воно або не має синонімічних паралелей, або ж має їх небагато. Так, не мають синонімів такі назви, як береза, бук, вишня, вільха, дуб, груша, сосна, слива, яблуня та ін. Безперечно, найменша кількість синонімічних паралелей мають назви дерев, тому що вони ведуть початок, як правило, з індоєвропейської періоду. Інші назви, навпаки, дуже нестійкі і мають велику кількість паралельних найменувань. Наприклад, аїр тростинний (Acorus calamus L.) 1 в народі називається такими словами: аїр болотний, аїр пахучий, татарник, татарщина, татарське зілля, ир, ірний корінь, Явр, шувар. Дурман звичайний (Datura stramonium L.) - дурман смердючий, дурь смердюча, корівки, свинки, колючі яблука.
Вовчими ягодами в народі називають жостір проносний (Rhamnus cathartica L.), крушина ламка (Rhamnus frangula L.), мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi L. Spreng.), Паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamare L.), шолудивник болотний (Pedicularis palustris L.) і багато інших рослин.
Назва вовчої ягоди часто присвоюється рослинам з отруйними, неїстівними, дикими ягодами. Таке уявлення назви, загальною для багатьох різних рослин, створює своєрідні труднощі в правильному визначенні літературного назви даної рослини. Наприклад, у реченні: «Неглибокі рови, вже зовсім зарослі лободою, вовчими ягодами» - важко зрозуміти, яке саме рослина розуміється під вовчими ягодами.
Народні назви рослин тісно пов'язані з реальною дійсністю. У них відображаються особливості форми, смаку, кольору, характер цвітіння, її лікувальну властивість і характер впливу на людину. Візьмемо для прикладу рослина пустирник звичайний (Leonurus cardiaca L.), яке в народі називається сердечником. Так назвали пустирник за того, що сік зі свіжої, а також відвар з сушеної рослини здавна вживають при ослабленій діяльності серця, при різних нервових хворобах; про це свідчить і латинське видову назву cardiaca, яке походить від грецького слова cardia - серце. Те ж можна сказати і про рутки лікарської (Fumaria officinalis L.), яке отримало народну назву печеночница, печінкова трава за її застосуванням при хворобах печінки.
Багато рослини отримують народні назви за подібністю ознак, є особливо поширеним способом збагачення мови нови...
