о-преміальна;
) відрядна (оплачується ту кількість продукції, яке працівник виготовив):
проста;
відрядно-преміальна;
відрядно-прогресивна;
побічно-відрядна;
акордна;
Встановлені системи оплати праці фіксуються в колективному договорі, Положенні про оплату праці або трудових договорах з конкретними працівниками.
Різним категоріям працівників можуть бути встановлені різні системи оплати праці. Наприклад, загальногосподарського персоналу праця може оплачуватися почасово, а робітникам основного виробництва - відрядно.
Положення про оплату праці затверджується наказом керівника організації і узгоджується з відповідною профспілкою.
Складність виконуваних робіт визначається на основі їх тарифікації.
Тарифікація робіт і присвоєння тарифних розрядів працівникам виробляються з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців. Зазначені довідники та порядок їх застосування затверджуються в порядку, що встановлюється Урядом Російської Федерації.
У випадках, коли показником кваліфікації самого працівника є розряд, оплата проводиться за розрядом виконаної роботи. Залежно від умов виконання роботи розмір заробітної плати змінюється з урахуванням групи умов праці. Прийнято розрізняти наступні умови праці:
а) нормальні;
б) важкі та шкідливі;
в) особливо важкі і особливо шкідливі.
За роботу з особливими умовами праці (відповідно до переліку робіт з цими умовами праці, затвердженими в установленому порядку), передбачаються доплати у розмірі:
) з важкими і шкідливими умовами праці - до 12% ставки (окладу);
) з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці - до 24% ставки (окладу).
Конкретний розмір доплати працівникам визначається установою за результатами атестації робочого місця в залежності від тривалості їх роботи в несприятливих умовах праці.
Доплати за роботу із шкідливими і особливо шкідливими умовами праці можуть бути і більш високими. Розмір доплати може мінятися від природно-кліматичних умов. Компенсація працівникам додаткових витрат, підвищених витрат, через проживання в певних місцевостях, здійснюється через районний коефіцієнт. Інтенсивність праці і його характер є самостійною підставою для диференціації оплати через тарифну систему.
З оплатою праці тісно пов'язане нормування праці.
Норма праці увазі під собою комплекс норм виробітку, часу, обслуговування, чисельності, встановлювані підприємством для своїх працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці можуть бути переглянуті у міру вдосконалення або впровадження нової техніки, технології та проведення організаційних чи інших заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці, а також у разі використання фізично і морально застарілого обладнання.
Нормою вироблення називається кількість продукції встановленої якості, який працівник (група працівників) певної кваліфікації повинен зробити в одиницю часу у цих організаційно-технічних умовах. Ці норми розробляються для робіт з випуску продукції, облік яких ведеться в кількісних показниках, а роботи виконуються протягом всієї зміни при незмінній кількості виконавців.
Досягнення високого рівня виробітку продукції (надання послуг) окремими працівниками за рахунок застосування з їхньої ініціативи нових прийомів праці і вдосконалення робочих місць не є підставою для перегляду раніше встановлених норм праці.
Нормою часу є кількість робочого часу (в годинах, хвилинах), яке повинен затратити працівник (група працівників) певної кваліфікації на виробництво одиниці продукції (операцій, комплексу операцій) в певних організаційно-технічних умовах. Норми часу є величиною, зворотною нормі виробітку. Робочий час - час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, які відповідно до законів і іншими нормативними правовими актами відносяться до робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Роботодавець зобов'язаний вести облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником.
Нормою обслуговування є кількість об'єктів, яку працівник (група працівників) повинен обслужити в одиницю часу (за годину, роб...