ормальним або престижним, зразковим. Зараз ми переживаємо період активної експлуатації жаргонів для поповнення виразних засобів масової мови. Це означає, що слова типу бєспрєдєл "свавілля" або наїзди "претензії" виходять зі свого соціального гетто, стають більш уживаними, входять в допустиму, а потім і в зразкову мова, як колись просторічне протяг. Заперечувати проти цього можна, але контролювати зміна масової норми, як і інші соціальні процеси, досить важко. У всякому разі, майбутнє завжди підносить сюрпризи. Особливо експертам. h2> Про двох типах словників
Цілком природно, що інтерес до жаргонів привів до появи численних словників. Примітно, що перші словники жаргону були складені носіями або з позицій носія жаргону. (Такі, наприклад, "Сленг хіпі: матеріали до словником "(CПб.-Париж, 1992) Ф.І. Рожанского," Dictionary of Contemporary Russian Slang "(Moscow, 1993) - словник сучасної російської сленгу Валерія Нікольського.) Мається на увазі, що один автор сам мав досвід життя в Системі, був хіпі, а інший служив офіцером або сидів у в'язниці. З тих же позицій, але зі знаком "мінус" викладає свої спостереження С.Снегов. (Тлумачний словник табірної-злодійського мови// Снігів С.А. Мова, який ненавидить. - М., 1991. [= Даугава. - 1990. - N 11].) Письменник знає феню НЕ чуток, але вважає її протиприродним і антигуманним варіантом мови. У принципі близька до першої позиція (іронія в тлумаченнях, зрозуміла лише людині, що використовує інтелігентський сленг, а місцями - тонка пародія на науковість тлумачення) представлена ​​в словнику Юганова. Юган І., Юганова Ф. Словник російської сленгу (сленгові слова і вирази 60-90-х років)/Под ред. А.Н.Баранова. - М., 1997. У всіх цих і багатьох інших випадках ми маємо справу з описом, даним зсередини. Це біографічний досвід, відлитий у форму словника. І результат, як правило, вражає. p> Але є й інші словники, певною мірою це імітація словників, ерзац-джерела, які відрізняє квапливість і "хтиво-комерційний" наліт, як справедливо зазначив В.Елистратов. І ці словники складені не випадковими людьми. Зазвичай в передмові пояснюється, чому автор вважає себе експертом (40 років перевиховував злочинців, кримінолог, фахівець з субкультурі кримінального світу і т.д.). Це переконує. Проте ні в одному з них не йдеться про тому, що автор - лексикограф. Та й дрібниці говорять самі за себе: наголосів немає, граматичні характеристики відсутня, алфавітний порядок порушений. Це насторожує. І думається, не дарма. Словники ці представляють суспільству його мовної портрет у дещо спотвореному вигляді. Причому, судячи за накладами, цей сумнівний матеріал, виявляється більш доступним, ніж інші словники, складені більш професійно. Так що перший і необхідний крок при описі стилістичних ресурсів сучасній мові мимоволі складається в відсів фальсифікованого матеріалу. Всі помилки перерахувати - важко, а основні типи і їх ознаки показати - можна. Ось цьому я присвятив цю статтю. p> Перш ніж перейт...
