ати наявність двох рядів схожих слів (город - огорожа, рот - уста, очей - око, лампа - лампада, один - єдиний, вірю - вірую, небо - небеса і т.п.). Ряду слів, пов'язаних з повсякденним, побутовим, був чітко протиставлений інший ряд слів, що відносяться до чогось піднесеного ... І не можна їх розірвати, не можна обмежувати свою мову лише одним рядом »[Журавльов 1998: 222-223]. Приклади парних слів, існуючих в сучасній російській мові, одне з яких за своїм походженням церковнославянское, інше - російське, можна продовжити. «Обидва словесних вираження диференціюються в своєму значенні, притому або так, що церковнослов'янське слово отримує урочистий і поетичний обертон, відсутній у відповідного російської (тура: човен, перст: палець ... чоло: лоб, діва: дівчина, дитя: дитина, великий: великий , згорблений: зігнутий, хладний: холодний і т.д.), або так, що церковнослов'янське слово має переносне і більш абстрактне, а російське - більш конкретне значення »: звернути: обернути, недбалий: недбайливе, країна: сторона, короткий: короткий , глава: голова, захистити: обгородити, відвертий: відкритий, рівний: рівний, короткий: короткий, чужий: чужий ... тягнути: волочити, спитати: запитати та ін [Трубецкой 1990: 121]. Розглянувши також інші типи стилістичних церковнославянизмов в російській мові, Н.С. Трубецькой аналізує у зв'язку з ними «особливості і особливі« зручності »російської мови», в першу чергу назвавши досконалу техніку утворення нових слів, у тому числі в російської наукової термінології. «Так як церковнослов'янські слова, за рідкісними винятками ..., не асоціюються у свідомості із занадто конкретними уявленнями повсякденного життя, вони як не можна більш підходять саме для утворення нових слів у вищеописаному сенсі» - як наукових термінів, ср: ссавці, Чумацький шлях, плазуни та ін Але сама чудова особливість сучасної російської мови, що відображає «різні комбінації церковнослов'янської і великоруської стихій» - це стилістична система російської мови: «російська літературна мова дуже багатий найрізноманітнішими стилістичними можливостями», про які писав ще М.В. Ломоносов. Таким чином, робить висновок Н.С. Трубецькой, «пару великоруської стихії з церковнослов'янської зробило російська літературна мова найдосконалішим знаряддям як теоретичної думки, так і художньої творчості. Без церковнослов'янської традиції російську мову навряд чи досяг би такого досконалості »[Трубецкой 1990: 123-124].
Руйнування після 1917 року історичних зв'язків і традицій на всіх рівнях, вигнання церковнослов'янської мови зі школи, терор проти Церкви, антирелігійна пропаганда й замовчування релігійного дискурсу, який в радянський період не міг розвиватися повною мірою, штучно ізолювали церковнослов'янська мова від російської мови, з яким він взаємодіяв протягом багатьох століть. Було порушено спадкоємство древньої літературно-мовної традиції. Цей фактор зазвичай не враховується при аналізі причин - соціально-політичних, економічних, культурних, мовних і технологічних - глобального стильового зниження сучасної російської мови, яке ми спостерігаємо в останні два десятиліття на всіх рівнях. Дане питання вимагає окремого серйозного дослідження. Нижче мова піде про відновлення церковнослов'янської мовної традиції в сучасній російській мові - про стильову і словообразовательном потенціалі того дискурсу [iii] російської мови, який безпосередньо взаємодіє з церковнослов'янською мовою богослужіння, - про потенціал церковно-релігійного д...
