стилю зазвичай обмежують описом специфічно експресивних засобів.
За останнє десятиліття становище газетної мови в стилістичній системі російської мови стало ще більш складним, «розмитим», ніж це було колись. Насамперед газетна мова «розмивається» зовні: вона відчуває сильний вплив інших функціональних різновидів мови всередині літературної мови, а також позалітературних мовних підсистем.
Зміни стосуються також основних функціональних різновидів літературної мови: з'являються або «повертаються» типи мовних повідомлень, які не вкладаються в традиційну систему функціональних різновидів (рекламні тексти, ораторські тексти); одна з функціональних різновидів (ділова мова) стає дуже впливовою, часто диктує свої правила неділова текстам. У цю стилістичну перебудову включається і дискурс ЗМІ.
Відособленість, окремість літературної мови як основної форми національної мови завжди була комунікативним законом для ЗМІ. Використання інших форм національної мови, безумовно, було можливо. Однак, по-перше, подібні факти були рідкістю, а, по-друге, завжди вимагали очевидного стилістичного виправдання. Таким чином, газетна мова залишалася в рамках літературної мови і більше того? в рамках так званих книжкових стилів; поява в текстах ЗМІ елементів розмовної мови завжди було пов'язане з вирішенням якої-небудь стилістичної задачі. Власне, газетна мова перебувала в опозиції і по відношенню до своїх найближчих сусідів? іншим книжковим стилям, хоча деякі з них мали більше шансів проникнути в мову ЗМІ (до останніх відносимо ділову мову і художню мову, які в силу своєї мовної протилежності взаємно врівноважували один одного в їхньому впливі на газетну мова). Взагалі у впливі на мову ЗМІ різних мовних підсистем національної мови, тісноті їх контактів з мовою ЗМІ завжди є певна ієрархія. Наприклад, вплив діалектів на мову ЗМІ? особливо в регіональних газетах і журналах? було сильніше, ніж вплив жаргонів і просторіччя. Може бути, тому регіональні газети і журнали виявилися більш стійкими перед натиском жаргонізмів. Всі ці мовні закони в ЗМІ були забезпечені «стилістичної» цензурою і самоцензурою; її наявність було обов'язковим.
З цього випливає, що досить непродуктивно будувати припущення про те, які лексичні одиниці допустимі або не припустимі в дискурсі ЗМІ. Потрібно говорити про правила, дотримання яких обов'язково в ході комунікації даного типу, і про те, які дії (операції, кроки) здійснюються при цьому, і лише потім - про способи, прийомах і засобах виконання правил. Всі ці знання і складуть той набір відомостей, які входять до комунікативну компетенцію для учасників спілкування у сфері масової інформації.
1.1 ЗМІ як засіб маніпуляції свідомістю
У сучасному світі соціальний вплив на поведінку людини існує поряд з маніпулятивним, проілюструвати силу і значення якого можна за допомогою тези американського вченого Н. Хомського з книги «Необхідні ілюзії: контроль над свідомістю в демократичних суспільствах»: « Протягом 80-х років уряду Р. Рейгана і Дж. Буша вдавалося проводити вкрай праву соціальну та мілітаристську політику притому, що в суспільній думці відбувався значний зсув у бік демократичних принципів »[19, c. 97]. Прокоментуємо її словами відомого російського політолога та історика С. Кара-Мурзи: «Там, де маніпуляція є основним засобом соціального контролю, як, наприклад, в США, розробка і вдосконалення методів маніпулювання цінуються набагато більше, ніж інші види інтелектуальної діяльності» [8, c. 37].
Для вітчизняної та зарубіжної лінгвістичної літератури характерна критика підходу, згідно з яким роль і функції ЗМІ зводиться тільки до опису їх маніпулятивного впливу [19, c. 211, 213; 6, c. 27]. Необхідно уточнити, що поняття маніпуляції свідомістю вводиться в даний дослідження для більш повного опису особливостей дискурсу преси про війну.
Ставлення соціальних груп до військових дій часто залежить від того, як ці події подаються ЗМІ. Тут можна говорити навіть про програмування мислення, так як читацької аудиторії підноситься вже готове думка (інтерпретація дійсності), поміщене в якій-небудь ідеологічний шаблон. Обмежуватися описом тільки маніпулятивного впливу дискурсу преси некоректно, тому що воно здійснюється поряд з інформаційним, психологічним та ідеологічним впливом. Однак компонент маніпулятивності відіграє значну роль в орієнтуванні громадської думки і представляє безперечний інтерес для опису мовної структури дискурсу преси про війну. Таким чином, представляється доцільним введення терміну «маніпуляція свідомістю» в аналіз військового дискурсу преси.
Слово маніпуляція має латинський корінь manus - рука (manipulus - пригорща). У європейських мовах це слово трактується як поводження з об'єктами в певних цілях. У технічних дисциплі...
