ість побудови вербального тексту, який може бути усним і письмовим пов'язана з відповідністю вимозі «текстуальності» - зовнішньої зв'язності, внутрішньої осмисленості, можливості своєчасного сприйняття, здійснення необхідних умови комунікації і т. Д. Вивчення тексту в різних країнах здійснюється під різними назвами: лінгвістика тексту , структура тексту, герменевтика тексту (т. е. виявлення системи неочевидних смислових зв'язків і опозицій) граматика тексту; онтологічний статус кожної з цих дисциплін визначено нечітко, і в цілому можна говорити про більш загальної дисципліни - теорії тексту [47].
Функціональний підхід до мови дозволяє визначити поняття тексту як одиниці, за допомогою якої здійснюється мовне спілкування. Він розглядається як явище динамічне, організоване в умовах реальної комунікації і, отже, володіє особливими лінгвістичними параметрами. Сам текст можна розбити на більш дробові елементи - одиниці тексту, організовані в ієрархію в загальній структурі тексту, що допомагає розкрити сутнісні характеристики тексту - змістовні, функціональні, комунікативні. Одиниці тексту, можуть вступати у вигляді висловлювань, які відображають значущі для даного тексту елементи ситуації-події, з приводу якого виникла комунікація.
Розглядаючи текст як форму комунікації, важливо підкреслити, що текст - завжди продукт первинної комунікативної діяльності автора (говорить, пише) і об'єкт вторинної комунікативної діяльності адресата (читача або слухача). Щоб відбулося спілкування автора й адресата через текст, необхідні знання мови (коду) і дійсності, а також наявність контакту (каналу зв'язку).
Розрізняють чотири системних ознаки тексту:
. Інформативність. Всі тексти інформативні, хоча іноді інформація буває нульовий, наприклад, в розмовно-повсякденній сфері спілкування, де головним може бути встановлення і підтримання контакту.
. Структурність. Вона припускає взаємозв'язок і взаємозалежність елементів в рамках цілого тексту. Структурність тексту співвідноситься з його пов'язаністю.
. Регулятивність. Це - системне якість тексту, що полягає в здатності «управляти» пізнавальною діяльністю читача. Регулятивність тексту пов'язана з іншими його особливостями: інформативністю, структурностью, интегративностью.
. Интегративность. Це системне якість тексту є орієнтація всіх елементів текстової структури на синтез - на втілення змістовного плану тексту, організованого авторської інтенцією, його конкретними цілями і мотивами. Интегративность пов'язана з цілісністю своєї психолингвистической природою, тим, що це ознаки тексту є результат речемислітельной активності комунікантів. Локальна зв'язність - це зв'язність лінійних послідовностей (висловлювань, межфразовой єдностей).
Всі вищевказані характеристики в повній мірі відносяться до юридичного тексту.
Орієнтація тексту на комунікативний процес акцентує увагу на прагматиці тексту правового акта. Прагматичний аналіз тексту (від грец. «Pragmatos», що означає «справа», «дія») - це область науки (семіотики, мовознавства), в якій вивчається функціонування мовних знаків у мовленні). Прагматика тексту - один з аспектів тексту як знакового освіти, що фіксує відносини між текстом і суб'єктами текстової діяльності (тобто автором і адресатом-читачем). Традиційно прагматика тексту передбачає облік комунікативних інтересів читача і дотримання фундаментальних принципів мовного спілкування. Автор повідомлення, як правило, слід принципам текстового побудови, покликаним забезпечити для читача можливість більш-менш ефективного розуміння: у відповідності з цими принципами текст повинен володіти связностью, надавати потенційного адресата можливість усвідомити його основний сенс.
У прагматику включаються питання, пов'язані з суб'єктом (автором тексту), адресатом (читачем) і, головне, з їх взаємодією в акті комунікації.
Суб'єкт мови (автор тексту) визначає: 1) цілі і завдання повідомлення (наприклад, інформування, волевиявлення, інструктування і т.д.); 2) тип мовної поведінки; 3) ставлення до повідомляємо, його оцінку (або відсутність такої); 4) домінуючі акценти при створенні тексту повідомлення. Адресат мовлення (читач тексту) виконує наступну роль: 1) інтерпретує текст, в тому числі непрямі і приховані смисли; 2) відчуває вплив тексту - інтелектуальне, емоційне, естетичне.
Правова комунікація - це проходить в юридичній сфері суспільного життя процес передачі правової інформації від правотворчого органу до правоприменителю. Структура акту правової комунікації складається з наступних компонентів: адресант - повідомлення, код, референція, контакт - адресат. Повідомлення - це міститься в правовому акті сукупність правових норм, встановлених уповноваженими на те державн...
