все життя В». p align="justify"> Я знаю цю історію, я чув її багато разів - про те, як мати сховалася від вибуху в тайнику, про те, як дід її витягав з-під уламків, про те, як вона лежала на похоронному багатті з особою, наполовину обмазаною чорною глиною.
Не знаю я лише, що означає фраза, яку мати просила передати Вам, якщо станеться диво, і ми зустрінемося.
Ось ця фраза: YOU CAN LOVE В»[Акунін, 2010, с. 714]. p align="justify"> Про існування цього листа читач дізнається вже наприкінці першого, невеликого томи роману. Але прочитати його автор дозволяє тільки наприкінці роману. З нього ми дізнаємося, що у Ераста Фандоріна був син. І цей син не хто інший, як злочинець на прізвисько Акробат, істинний японець, самурай, потомствений синобі. За страшною іронією долі Ераст Петрович грає вирішальну роль в житті свого сина, навіть не здогадуючись, що В«допомагає вбитиВ» свого ж сина. Акробат ж знає, хто його батько, він знає всю історію, історію кохання своєї матері Мідорі і Ераста Фандоріна. Трагічні і слова Акробата: В«Батько ... сьогодні я дивився на Вас і згадував ... Я знаю цю історію, я чув її багато раз ...В» (Акунін, 2010, с. 714). Незрозумілим для нього залишається тільки те почуття, яке відчували його батьки один до одного. Сам він говорить про те, що найважчим для нього випробуванням було відчуття, від якого В«Розм'якшуєтьсяВ» серце. Тому незрозумілим для нього залишається і фраза, яку мати просила передати Фандорину, якщо вони коли-небудь зустрінуться: В«YOU CAN LOVEВ», що в перекладі на російську означає: ТИ МОЖЕШ ЛЮБИТИ. Ці слова, які є останньою строчкою роману, змушують поежиться від трагічного почуття, здригнутися від крижаного кров почуття втрати. p align="justify"> Акробат так само пише і про своє Шляху, своїй колісниці: В«Я воював ні з Вашою країною, я долав перешкоди, які, відчуваючи мене, споруджував Рок на Шляху моєї КолісницяВ» [Акунін, 2010, с . 714]. Не знаючи батька, він все ж шанобливо ставиться до нього, до його батьківщині, країні в якій він живе. Якщо хочете, навіть виправдовує свою поведінку. Він говорить про свої почуття і спогади, як би ділячись враженнями з людиною, якого він поважає, про який багато чув, який зміг його перехитрити. p align="justify"> Алмазна колісниця через часи, через роки, а саме через 27 років поєднала батька і сина, Японію і Росію, минуле і сьогодення. Це працює ще й на суто візуальному рівні: якщо відкрити титульну сторінку роману, можна побачити загальну назву роману, ім'я автора і назви томів роману, які написані російськими літерами по традиційної японської техніці письма - вертикально. І ці дві назви протистоять один одному, що об'єднуються тільки Алмазної Колісницею: В«Ловець бабокВ» - В«Між рядківВ» в В«Алмазної колісниціВ». Борис Акунін закільцьовує композицію роману, використовуючи лист сина до батька. Лист, про існування якого, ніхто з героїв роману так і не дізнався. Автор, немов граючи, дозволяє тільки ...
