Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Шкільна адаптація як психолого-педагогічна проблема

Реферат Шкільна адаптація як психолого-педагогічна проблема





апевтичної корекції.

Чималу роль в успішній адаптації до школи грають хараткерологіческіе і особистісні особливості дітей, що сформувалися на попередніх етапах розвитку. Уміння контактувати з іншими людьми, володіти необхідними навичками спілкування, здатність визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з оточуючими надзвичайно необхідні дитині, вступнику в школу, так як навчальна діяльність, ситуація шкільного навчання в цілому носить, насамперед, колективний характер [17]. Несформованість таких здібностей або наявність негативних особистісних якостей породжують типові проблеми спілкування, коли дитина або активно, часто з агресією, відкидається однокласниками, або просто ігнорується ними. І в тому, і в іншому випадку відзначається глибоке переживання психологічного дискомфорту, що має чітко дезадаптірующімі значення. Менш патогенна, але так само чревата негативними наслідками, ситуація самоізоляції, коли дитина не відчуває контактів з іншими дітьми.

Соціальна позиція школяра, що накладає на нього почуття відповідальності, будинки, обов'язку може спровокувати появу страху (бути не тим). Дитина боїться не встигнути, спізнитися, зробити не те, не так, бути судженнями і покараним. У молодшому шкільному віці страх (бути не тим) досягає максимального розвитку, оскільки діти намагаються оволодіти новими знаннями, серйозно ставляться до своїх обов'язків школяра і дуже переживають з підводу відміток.

Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими і однолітками, не впевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають труднощі адаптації в шкільному колективі і страх перед вчителькою.

В основі цього страху лежить острах зробити помилку, зробити дурість і бути осміяним. Найбільше такі діти бояться відповідати біля дошки. Саме біля дошки повною мірою проявляється їх беззахисними?? сть.

Деякі діти панічно бояться зробити помилку, коли готують уроки. Це відбувається в тих випадках, коли батьки педантично їх перевіряють і при цьому дуже драматично ставляться до помилок. Навіть якщо батьки не карають дитину, психологічне покарання все одно присутній. У молодшому шкільному віці відмітка - не просто оцінка конкретного результату діяльності, вона суб'єктивно сприймається дитиною як оцінка всієї його особистості [17].

Особливостями особистості, перешкоджають успішному входженню дитини в нову ситуацію міжособистісної взаємодії, досить різноманітні, так само, як різноманітні індивідуальні характеристики соціальної ситуації розвитку кожної дитини. Разом з тим, існують гістегратівние особистісні утворення, які в стійких своїх формах здатні тривалий час визначати модус соціальної поведінки індивіда, підпорядковуючи собі більш часті його психологічні характеристики. У числі таких утворень слід назвати, насамперед, самооцінку і рівень домагань. При неадекватному їх завищенні діти не критично прагнуть до лідерства, реагують негативізмом і агресією на будь утруднення, пручаються вимогам дорослих або відмовляються від виконання діяльності, в якій можуть виявити свою неспроможність. В основі виникають у них різко негативних емоцій лежить внутрішній конфлікт між домаганнями і невпевненістю в собі. Наслідками такого конфлікту можуть стати не тільки зниження неуспішності, але і погіршення стану здоров'я на тлі явних ознак загальної соціально-психічної дезадаптації [18].

Не менш серйозні проблеми виникають у дітей зі зниженою самооцінкою. Їх поведінка відрізняється нерішучістю у власних силах, які формують почуття залежності, сковуючи розвиток ініціативи і самостійності у вчинках і судженнях.

Первинна оцінка дитиною інших дітей майже цілком залежить від думки вчителя, чий авторитет беззастережно визнається учнями молодших класів. Демонстративно негативне ставлення педагога до якого небудь дитині формує аналогічне ставлення до нього з боку однокласників, в результаті чого така дитина опиняється в ізоляції. Як показали дослідження, вчителі з негативним стилем відносини до учнів погано знають структуру міжособистісного спілкування у класі: вони не тільки ставлять деяких дітей в несприятливе становище в колективі, але й не помічають ізольованих школярів, невірно оцінюють труднощі дітей в контактах один з одним. Такий стиль керівництва дитячим колективом призводить до того, що в першому класі неуспішні і недисципліновані учні неминуче потрапляють в категорію (відкиданих), що перешкоджає нормальному розвитку їх інтелектуальних здібностей і формує у них небажані риси характеру [19].

Приблизно з третього класу неформальні, дружні контакти починають домінувати у взаєминах школярів, складаючись на основі індивідуальних емоційних і ціннісних переваг вже незалежно від думки вчителя про те чи іншому учня. Тому діти, що володіють негативними рисами хар...


Назад | сторінка 20 з 35 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Теоретичні основи розвитку уваги у дітей з ОНР в молодшому шкільному віці
  • Реферат на тему: Теоретичний аналіз зрозуміти "діти з вадамі розвитку", "діти ...
  • Реферат на тему: Психологічні аспекти агресивної поведінки дітей у молодшому шкільному віці ...
  • Реферат на тему: Психолого-педагогічна характеристика дітей Зі складаний дефектом. Сліпоглу ...
  • Реферат на тему: Процес становлення особистості у молодшому шкільному віці. Форми та методи ...