ї, додало російської громадської думки політичну загостреність. Публічне осуд кріпосницьких порядків свідчило про глибокі змінах, які відбувалися в надрах феодального суспільства, оповіщали про начинавшемся його розкладанні. Звичайно, передові люди Росії 60-х років XVIII ст. не могли передбачити майбутнє і їх вимоги по селянському питання не передбачали революційних методів. Вони насамперед були людьми епохи Просвітництва і бачили шлях до суспільно-політичним перетворенням в поширенні науки і знань, у вдосконаленні розуму.
У цих цілях представники молодий демократичної інтелігенції ще на студентських лавах починали трудитися над перекладами корисних книжок. Ці заняття вони продовжували і будучи вже канцелярськими службовцями в Сенаті або вчителями у навчальних закладах. Своїми перекладами вони приносили посильну допомогу справі поширення та демократизації знань; їх зусиллями великі вчені, мислителі, письменники різних країн і часів заговорили російською мовою. В умовах того часу, коли оригінальних творів вітчизняної літератури було мало, переклади набували риси самостійних творів перекладачів, в які вони вкладали свої думи.
Крім різних навчальних посібників і узагальнюючих науково-популярних робіт, переводилися твори древніх класиків, гуманістів епохи Відродження, англійських філософів-матеріалістів і, нарешті, сучасних французьких просвітителів.
Твори французьких просвітителів ходили по руках серед студентів Петербурга і Москви, ними захоплювалася столична дворянська молодь. Перекладені на російську мову ще в 60-х роках, вони видавалися для широкого читача. Своїм змістом ці твори розхитували підвалини феодального світогляду. В«Релігія, розуміння природи, суспільство, державний лад - все було піддано самій нещадній критиці; всі повинно було стати перед судом розуму і або виправдати своє існування, або відмовитися від нього В»[14] . p> Склад перекладаються в Росії книг свідчить про інтерес російських читачів до соціально-політичних і філософським ідеям французьких енциклопедистів.
Насамперед російські перекладачі звернулися до знаменитої В«ЕнциклопедіїВ», об'єднала на своїх сторінках майже всіх французьких просвітителів. З 1767 по 1777 було перекладено та видано окремими збірками більш 400 статей, серед них - найбільш важливі філософські і політичні твори, визначили собою ідейний напрям В«ЕнциклопедіїВ»: В«ПолітикаВ» В«Політична економіяВ», В«ПравлінняВ», В«Деспотичне правління В»,В« Обмежена монархія В»,В« Демократія В»,В« Самодержці В»,В« Тиран В», В«УзурпаторВ», В«Природне правоВ» та ін Перекладачами цих статей були переважно канцелярські службовці Сенату, вихованці Петербурзького академічного та Московського університетів: Я. П. Козельський, І. Г. Туманський, С. Башилов, І. У. Ванслов та ін
Виключне значення для російських сучасників мали твори Вольтера. Викладені в простій і дохідливій формі, вони були особливо зрозумілі пересічному читачеві. В останній третині XVIII в. було переведе...
