На початку 30-х рр.. почалося видання шести районних газет на фінській мові, три районні газети виходили паралельно на російською та фінською мовами. У партійних навчальних закладах та деяких технікумах була розгорнута мережа курсів та відділень з викладанням на фінській мові.
На початку 30-х рр.. керівництво республіки висунуло ідею про введення фінської мови в якості літературного і об'єднуючого для всіх інгерманландців, що проживали в Ленінградській області та товариських карелів. Ініціатива червоних фінів з розповсюдження літератури на фінській мові серед тверських карелів викликала різку протидію з боку, як населення Тверського округу, так і його керівних органів. Розбіжності в мовну політику між КАРСР і Карельським національним округом Московської області посилилися ще одним важливим чинником - створенням писемності тверських карелів.
1 березня 1930 в Комісії у справах національностей Наркомосу РРФСР відбулася нарада з питання про національної писемності для карелів тверського округу. На ньому з доповіддю виступив Д.В.Бубріх, який наголосив на необхідності створення власної писемності для товариських карелів без запозичення В«карело-фінськогоВ» мови. Нарада погодилося з ним і постановило вжити необхідних заходів з перекладу всієї культурно-політичної роботи на карельська мова, поклавши в його основу Толмачевский говір і латинський алфавіт. Еса Анттікоскі і А.А.Левкоев абсолютно сходяться на думці, що В«політично створення нового літературної мови могло бути сприйнято як контрзахід, покликана попередити розширення впливу фінських емігрантів В»1. Тверські карели, які прожили три сторіччя відірваними від фінів та інших карелів, мали потребу в розвитку рідного мови. В«Протиставлення було вигідно верхам країни, оскільки воно сильніше втягувало керівників Карелії в фарватер колективізації В»1, - пише А.А.Левкоев.
Правомірність впровадження фінської мови в Карелії встала під сумнів. Наслідком цього була спалахнула на початку 30-х років В«війна мовВ». А.А.Левкоев зазначає: В«Радянський фінноугровед А.Баранцев абсолютно справедливо зауважував, що В«бурхлива полеміка між прихильниками створення карельської писемності, серед яких найбільш активним і впливовим був член-кореспондент АН СРСР Д.Бубріх, і її супротивниками, наполягали на фінському літературній мові, супроводжувалася взаємними політичними звинуваченнями В»2. Про серйозні лінгвістичних аргументах Д.В.Бубріха пише Е.Анттіковскі: В«У результаті тисячолітнього роздільного розвитку, зазначав він у своїх роботах 30-х років, карельські та фінські мови відрізняються один від одного не менше, ніж російська від української чи польської. Розбіжності мов збільшували і пуристические тенденції В«в буржуазній ФінляндіїВ», що приводили до створення незнайомих карелам неологізмів. У кінцевому рахунку, проте, вирішальне значення мали і політичні мотиви. Згідно Бубриха, йшлося про боротьбу двох ідеологій за Карелію, її лісові багатства і корисні копалини. Посилаю...
