б'єднаного пленуму Карельського обкому і обласної контрольної комісії ВКП (б). У схвалених пленумом тезах Г.Ровіо НЕ було принципово нового трактування співвідношення між карельськими діалектами і фінським літературною мовою. На основі цього робився висновок про можливість В«Використання фінської літературної мови та писемності в якості об'єднуючих карельські говірки В»1. Вказувалося так само, що засвоєння карельської мови карелами, в тому числі в південних районах, відбувається швидше і легше, ніж російського, і в зв'язку з цим стверджувалося: В«Тому в момент оформлення Карельської автономії письмовим і літературною мовою карелів був визнаний фінський мова В»2. Останнє твердження йшло врозріз з постановами 1921-1924 рр.. Все ж було прийнято принципово нове рішення, визнане найбільш правильним, ввести в школах з викладанням на фінському мовою в якості предмета російську мову, а в школах російських районів - фінський. У постанові також заявлялося, що, охопивши всіх карельських дітей навчанням на фінській мові при розвитку економіки і культури республіки, діалекти карельської мови наблизяться в таких умовах до літературного фінської мови і тим самим забезпечать його впровадження в побут населення. Червоні фіни були впевнені в тому, що культурний рівень карельського населення найлегше підняти при допомоги фінської мови. У кінцевому рахунку, фінська мова, используясь по їх задумом в якості мови культурного та побутового спілкування, зрівнявся б із російським мовою з виконання суспільних функцій. Не можна не погодитися з А.А.Левкоевим, що глибинні причини таких реакційних висновків В«крилися в тих перервах, які були викликані форсованої індустріалізації промисловості та колективізації сільського господарства В»3, досить лише згадати ситуацію в країні і завдання першого п'ятирічного плану. Негативними моментами всіх цих рішень і постанов з'явилася недостатня вивченість карельської мови в російської та радянської лінгвістиці, а так само висновки лінгвістів Фінляндії про спорідненість карельського і фінського мов. До цього необхідно додати, що принцип рівноправності мов народів СРСР був неправильно зрозумілий: фінська мова не була і не міг стати рідною для карелів. Він не зміг би широко використовуватися в науці, техніці, вищу освіту. Розвиток самої мови не могло відбуватися в умовах, коли фінське населення в Карелії становило незначне меншість. Отже, можливість культурного будівництва на фінському мовою була обмежена.
У постановах 1929 було запропоновано посилити темпи карелізаціі, прискорити введення фінської мови в школах, пунктах лікнепу, у діяльності партійних органів і просвітніх установах у всіх районах з переважанням карельського населення. Значно розширилося використання фінської мови в роботі центральних органів республіки, в місцевій періодичній пресі та книговидавництві. Вже на початку 1932 99,6% всіх школярів карельської національності навчалося на фінському мовою (замість 57,8% в кінці 1929 р.). ...
