дінки народу і дає можливість уникнути конфлікту. Ігнорування їх ускладнює спілкування і породжує непорозуміння.
Аналіз тексту роману К. Маккалоу «Співаючі в тернику» свідчить про те, що існують різні мовні засоби для вираження категорії ввічливості в англійській і російській мовах, а також підтверджує той факт, що комунікативну поведінку англійців і росіян відмінно один від одного.
У нашому дослідженні ми охарактеризували й узагальнили основні типи і стратегії ввічливості: негативної і позитивної, а також встановили, що англійська і російська ввічливість мають різну спрямованість. Англійська ввічливість спрямована на співрозмовника і виконує велику комунікативну функцію. Для англійської комунікації характерна опосередкованість висловлювань, прагнення мовця всіляко пом'якшити вплив на слухача. Але в той же час, для англійської спілкування характерна неформальність, акцент, як правило, робиться на рівність, тому можна зробити висновок, що англійські комуніканти з успіхом вживають у своєму спілкуванні стратегії як негативної, так і позитивної ввічливості.
Російська ж ввічливість більшою мірою замикається в суб'єкті (в основі - дотримання правил пристойності) і несе велику етичну навантаження, акцент, як правило, робиться на рівність. Для російського стилю комунікації характерна значна статусна дистанція між комунікантами, формальність. Тому слід наступний висновок: росіяни комуніканти непослідовно і нерегулярно використовують у своєму спілкуванні стратегії позитивної і негативної ввічливості.
Проведений аналіз також підтверджує той факт, що комунікативну поведінку російських видається більш природним і менш ритуализованной. Російські комуніканти основний акцент роблять на дотримання балансу між ввічливістю і щирістю. Надмірна ввічливість сприймається росіянами негативно. Англійські комуніканти, навпаки, строго слідують комунікативним приписам - активно використовують численні знаки уваги на адресу співрозмовника, з одного боку, і підкреслюють повагу до його приватного автономії, з іншого.
Істотна соціальна дистанція, що розділяє англійських комунікантів і що виявляється в наявності зони особистої автономії, куди вхід суворо заборонений, не дозволяє надавати прямий вплив на адресата. Англійці використовують цілу систему комунікативних стратегій, спрямованих на мінімізацію комунікативного тиску, воліють непряме, завуальоване вираз спонукання. Ця тенденція проявляється у всіх спонукальних мовленнєвих актах, включаючи ті, які припускають дію на користь адресата (запрошення, рада), а також дія, обов'язкове для виконання (команда, вимога).
Менша соціальна дистанція, тобто близькість стосунків, характерна для російської культури, дозволяє співрозмовникам використовувати прямий стиль комунікації. При такому типі взаємин категоричність, імперативність не є загрозою або перешкодою гармонійним відносинам і не порушують принципів ввічливості, притаманних російського комунікативної поведінки.
Аналіз фактичного матеріалу підтверджує думку про те, що в мові роману К. Маккалоу «Співаючі в тернику» відображені всі основні риси англійського (комунікативна опосередкованість, непрямолінійність, ухильність, комунікативна некатегоричний, комунікативна суб'єктивність, гіперболізована оцінність, комунікативна неформальність (демократичність), комунікативна підтримка співрозмовника) і російського комунікативної поведінки (допустимість надання прямого комунікативного тиску на адресата, комунікативна природність, менша регламентованість комунікативної поведінки, як прямолінійність, однозначність, категоричність, емоційність, пріоритетність змісту).
Таким чином, в роботі були розглянуті, проаналізовані та узагальнені основні стратегії та мовні засоби вираження категорії ввічливості, якими користуються російські і англійські комуніканти, виявлені найбільш бажані для кожної культури кошти і стратегії, а також були розглянуті особливості реалізації даних стратегій у художньому тексті.
Отже, знання стратегій ввічливості, а також базуються на них когось муникативной домінантах, що формують національний стиль вербальної комунікації, є найважливішою складовою міжкультурної комунікативної компетенції.
Список використаних джерел
1. Агапова С.Г. Основи міжособистісної та міжкультурної комунікації. Ростов н/Д., 2004.
2. Бєляєва Є.І. Принцип ввічливості в мовному спілкуванні способи оформлення декларативних висловлювань в англійській розмовній мові//Іноземні мови в школі.- 1985. - № 2. - С. 13-16.
. Великий академічний словник російської мови. У 17-ти т. Т. 2./під ред. К. Горбачевич. М., 2005.
. Вежбицкая Мова. Культура. Пізнання. М., 1997.
5.Горл...
