я аналіз твори, висловлюється і обгрунтовується його оцінка. Все це вимагає від автора доброго знання предмета, того, про що він пише. Рецензіст повинен показати твір так, щоб читач зрозумів його тему, ідейну спрямованість, відчув характер героїв, їх настрій.
Навчання лексичним навичкам іноземною мовою.
Основний практичною метою навчання лексичному матеріалу іноземної зика в середній школі є формування в учнів лексичних навичок.
Виділяють: - експресивні
- Рецептивні лексичні навички. p> Під експресивними лексичними навичками розуміються навички інтуїтивно правильного слововживання і словотвору в усній і письмовій мові відповідно з ситуаціями і цілями комунікації.
Під рецептивними лексичними навичками маються на увазі навички впізнавання і розуміння при сприйнятті на слух або за читанні лексичних явищ. Таким образів лексичний мовної навик включає в себе два основних компоненти: слововживання і словотвір.
Психофізіологічної основою лексичних мовних експресивних і рецептивних навичок є лексичні автоматизовані динамічні зв'язки як єдність семантичних, слухоречемоторних і графемно-фонемних образів слів і словосполучень.
Лексична правильність іншомовного мовлення виражається в правильному слововживанні, тобто в семантично правильному поєднанні слів досліджуваної іноземної мови по його нормам, які часто відрізняються від семантичних правил поєднання в рідному мовою.
интерферирующий вплив рідної мови може бути подолано або ослаблене шляхом пояснення рис подібності та відмінності у вживанні слів в обох мовах. Необхідна мовна практика в новій мові в процесі якої створюються міцні, гнучкі мовні лексичні навички, здатні протистояти интерферирующий впливу рідного мови. На якість володіння лексикою негативно позначається завищення лексичного мінімуму. Активний лексичний мінімум згідно з програмою становить: 5 клас - 350 слів; 6 - 200 слів, 7,8 - 150 слів, до кінця 9 класу в середньому 850, 900 лексичних одиниць. У старших класах цей мінімум одиниці не змінюється. p> Розглянемо принципи відбору активного лексичного мінімуму. p> Активний лексичний мінімум являє собою основний запас лексики, який повинен забезпечити учням середньої школи можливість висловлювати свої думки і розуміти думки інших в усній і письмовій мові.
Основними критеріями при відборі активної лексики в словник-мінімум є:
1) семантичний принцип, який полягає в тому, що відбираються слова повинні висловлювати найбільш важливі поняття з тієї тематики, з якою зустрічається учень, вивчаючи іноземну мову. Відповідно до цього принципом всі терміни і більше приватні поняття не підлягають включенню до словник-мінімум, крім найнеобхідніших, які не можна передати описово іншими словами. p> 2) Принцип сполучуваності, згідно з яким слова з великий сполучуваністю краще слів з рідкісною сполучуваністю, бо за обмеженому обсязі обов'язкової лексики вони дозволяють виражати і розуміти більше різноманітне зміст.
3) Принцип стилістичної необмеженості, ті є приналежність слова до нейтрального, літературному, розмовному та книжково-письмовим стилям мови. У лексичний мінімум не включаються слова, які належать до категорії діалектизмів, професіоналізмів, жаргонізмів і т.д. p> 4) Принцип частотності, відповідно до якого в словник-мінімум включаються найбільш уживані та літературно-розмовні слова і звороти мови.
5) Принцип виключення синонімів означає, що в словник-мінімум із синонімічного ряду включається тільки одне слово, саме уживане і нейтральне.
6) Принцип словотворчої цінності, який полягає в тому, що в мінімум включаються лише найбільш продуктивні в словообразовательном відношенні слова, від яких за допомогою афіксів можна утворити найбільшу кількість інших слів.
7) Принцип виключення інтернаціональних слів (Похідних і складних), які повністю збігаються в іноземному і рідному мовами.
У методичній літературі існують різні підходи до вирішення проблеми типологічної лексики, сформульовано ряд принципів класифікації лексики. Найбільш важливими з них є ті, які грунтуються на обліку цілі навчання і труднощів засвоєння слів. До числа факторів, що обумовлюють труднощі при активному засвоєнні слів, можна віднести наступні:
1. Збіг чи розбіжність обсягу значень слів рідної та іноземної мов: що не збігаються за значенням слова представляють великі труднощі для активного оволодіння, ніж слова з співпадаючим обсягом значень.
2. Ступінь зв'язності або свободи слова по відношенню до інших слів даної мови: вільні словосполучення, стійкі сполучення слів (фразеологізми), ідіоми. Вільні поєднання слів у іноземній мові часто не збігаються з такими в рідною та комбінаційно найбільш різноманітні, тому цей тип поєднання в методичному відношенні є найважчим; для їх...
