смерть чотири рази називається старої повією - old whore. Відсутність епітетів і синонімічного варіювання самої метафори має цілком певний сенс і створює цілком певний ефект - повторюваність частково знімає номинативное значення словосполучення, робить метафору стертою, позбавляє її помітності, вписує в загальний гірко-суворий колорит поеми. Вознесенський ж для кожного вживання не тільки знаходить новий жаргонний синонім, але й постачає його епітетом - вульгаризми: В«дірява задрига, пристрасна лахудра, стара сука, стара примха, світова лахудраВ». До цього приєднуються такі нововведення перекладача, як В«сучье раскаянье, лахудрова посмішка, поохмурялі, поохмурят, хана Різдва, мотлох та юнаки - разом; зенітки харкають плазмою, всі мура, кинь скиглення, премося по бугра, урочисте лажа, ми бортанулиВ» (? ) і т. д. Щедро розсипані по тексту, ці слова і фрази - не просто відсебеньок, але відсебеньок, кардинально змінюють загальну урочисто-серйозну тональність поеми.
Таку ж негативну роль відіграє і порушення перекладачем морфемного складу слова - заміна одного суфікса іншим або приєднання принизливій суфікса: В«слівцеВ» - про обіцянки вірності, В«книжечкаВ» - про вірші Кіплінга, шкільної нагороді Мері.
Частина лексичних замін і інновацій А. Вознесенського спотворюють смисловий зміст твору. Назва - В«До МеріВ» - ясно свідчить про наявність конкретного адресата у поеми і, природно, такі фрази, як В«you usedВ» або В«you guessedВ», слід переводити жіночим родом дієслова, перекладач же чомусь пише в чоловічому: В«ти унадився ... гадай, поки гада, товаришу ... В». Це позбавляє переклад конкретності, перетворює поему-лист у поему-абстракцію. І, навпаки, В«youВ», що відносяться не до адресата, а до самого оповідачеві (що ні-рідко має місце і в російській язьгке), перекладається як звернення до Мері, від чого спотворюється зміст цілого восьмистишия (у Хемінгуея рядки 112-119, у Вознесенського 130-133): автор говорить, що ноги, втомлені, мудрі, обережні ноги не хочуть нести його на пагорб, де причаїлася смерть: В«making feet slowly go where they know better than to take you, feet are wise and feet are weary ... В»А. Вознесенський ж перекладає:В« Піднімаємося на висоту. Вище. Так тяжко рухатися. Так важко тебе нести, Любов моя. Ноги не слухаються ... В»Тут же, мабуть, компенсуючи непереведені рядки оригіналу, А. Вознесенський абсолютно несподівано вставляє повністю римовані 17 рядків власного твору, де є серед інших і такі цікаві лексичні сусіди:В« нощно, денно,/Ноша тлінна ,/Нота бене!/Нота бене! В»Як бачимо, перекладач щедро поповнив словник учасника архаїзмами і варваризмами. Шкода тільки, що переклад від цього ніяк не виграв. Настільки ж щедрий А. Вознесенський і в заключній частині поеми, де на 16 авторських рядків припадає 25 перекладацьких, рясно присмачених жаргоном. p align="justify"> Так само, як і в першій поемі, подібне розпухання тексту в одній частині компенсується його усіканням в...
