ь і менші люди, чорні, смерди. У Вічевому зборах мають, однак, право брати участь лише повноправні громадяни, тобто, мужі вільні, повнолітні і не підлеглі сімейної влади. Віче, що складається головним чином з простих громадян і виділилися з ради старійшин, є демокра-тична форма влади, тому що головна роль при вирішенні справ належить простому народу. Однак при нормальному порядку з вічем зливається і боярська дума; бояри присутні на віче нарівні з іншими громадянами, у віче беруть участь також і особи духовні: иа київському віче в 1147 г, головує митрополит. У звичайній обстановці, т. е. якщо віче скла-вилося задля боротьби з князем, на ньому присутні також князь. p> Таким чином, віче, незважаючи до свій головний (простонародний) склад, не їсти ор-ган влади одного (нижчого) класу, а поєднує в собі і обидва інших елемента влади і є влада общеземского. Ця форма державної влади створена не в ім'я боротьби з двома іншими (поняття боротьби чуже російському державному праву), а для єднання (В«одяначестваВ»), т. е, для вирішення земських справ спільною волею князя, бояр і народу.
Зазвичай збирає віче князь. Іноді народ, сам склавши віче, посилає запросити на нього князя (віче в Полоцьку в 1158 р.). Але такі зібрання складаються лише тоді, коли готується або вчиняється переворот. Спосіб скликання практикувався двоякий: через биричей (глашатаїв) і через дзвін; останній спосіб (найбільш демократичний, що закликає всіх) утвердився в Новгороді. p> По мірі все більшого впорядкування вічових зборів визначалося до їх місце. Ко-ли князь закликав народ дня нарад, то місце таких зборів повинно бути поблизу княжес-кого палацу. Настільки ж законним місцем є і центральна святиня землі, куди народ і без того збирався періодично в великі свята.
При постановці рішень вимагалося одностайність (В«єдиним вустамиВ» або В«Єдино-душноВ»); в дійсності (фактично) під одностайністю приховувалося переважна більшість. При рівному розподілі партій відбувається фізична боротьба і повторі-ня зборів, поки не буде досягнута угода.
Віче є необхідна складова частина общеземского влади, бо участь народу в дер-жавних справах в стародавній час було самим безпосереднім і живим. Необхід-ність вічовий форми видна з її загальності. За наведеним вище принциповому висловом літопису, спочатку новгородці, смольняне, полочани, кияни і В«вся владаВ» збираються на віче, як на думу. Згідно з цим, літописи повідомляють факти вічових соб-раний у всіх давньоруських землях. p> Права віча не можуть обмежуватися якимось одним родом справ (Наприклад, зако-нодательством): вони, подібно прав князя і думи, простягаються на всю сферу вищих дер-жавних справ управління і суду. У сфері законодавства вічу спочатку належали менші права, ніж князю і думі: у Руській Правді немає слідів вічового законодавства: але потім, саме в Новгороді і Пскові, законодавство ставати функцією тільки ве-ча (див. у Псковської Судно грамоті ст. 108 про порядок складання та скасування законі...