учий сад, фарби осіннього неба, захід сонця і т.д.).  
 У роботах методистів з природознавства Н.Ф. Виноградової, Г.Н. Аквілевой, З.А. Клепининой та ін., Зазначається, що в цьому процесі величезну роль грає не тільки бесіда педагога по ходу милування природою на екскурсії, але й твори усної народної творчості, літератури, музики, живопису, інших видів мистецтва. Ближче і дорожче стає хлопцям рідна природа, якщо прямо в лісі провести свято, змагання. Твори мистецтва не можна розглядати тільки як ілюстративний матеріал до картин і «настрою» природи. Вони в якійсь мірі дійсно служать ілюстрацією, але в основному покликані формувати екологічну культуру дитини, яка включає в себе гуманне ставлення до природи, і почуття відповідальності за її долю як найвищу людську цінність (Виноградова 1997). 
  Другий рівень передбачає спостереження, переживання й осмислення побаченого і почутого в природі. Любов до природи повинна формуватися як почуття діяльне. Заміські прогулянки, екскурсії, турпоходи повинні стати для учнів школою любові і активного ставлення до природи. 
  Показниками сформованості екологічної культури дитини молодшого шкільного віку на другому рівні, як вважає І.В. Цвєткова, є наступні: 
  дитина проявляє інтерес до об'єктів навколишнього світу, умов життя людей, рослин, тварин, намагається оцінити їх стан з позиції добре - погано; 
  з бажанням бере участь в екологічно орієнтованої діяльності; 
  емоційно реагує при зустрічі з прекрасним і намагається передати свої почуття у доступних видах творчості: розповідь, малюнок; 
  намагається виконувати правила поведінки на вулиці, в транспорті; 
  виявляє готовність надати допомогу нужденним в ній людям, рослинам і тваринам; 
  намагається контролювати свою поведінку, вчинки, щоб не заподіяти шкоди навколишньому середовищу (Стаценко, Петрова 2001). 
  Третій рівень сформованості екологічної культури виявляється в тому, що школяр усвідомлює і відображає в діяльності принцип дбайливого ставлення до природи, її ресурсів, формує вміння вирішувати господарсько-екологічні завдання без шкоди для навколишнього середовища, зміцнює прагнення зберегти красу природи і примножувати природні багатства. 
  На цьому рівні особистий досвід дитини поповнюється новим змістом: 
  аналізом спостереження за станом навколишнього середовища і посильним внеском у поліпшення її стану; 
  свідомим дотриманням норм і правил поведінки в навколишньому середовищі; 
				
				
				
				
			  дійсної турботою про представників рослинного і тваринного світу; 
  використанням отриманих знань, умінь і навичок в екологічно орієнтованої діяльності; 
  втіленням своїх вражень про навколишній світ у різних видах творчості. 
  Про показники сформованості екологічної культури дитини на даному рівні можна судити по наступних проявах: 
  дотримання правил поведінки в навколишньому середовищі увійшло в звичку: дитина контролює свої дії, співвідносячи їх з навколишнім оточенням і можливими наслідками для тих чи інших об'єктів навколишнього середовища; 
  виражена потреба в турботі про тих чи інших представників рослинного і тваринного світу; 
  дитина здатна самостійно вибирати об'єкти своєї екологічної діяльності; 
  доброта, чуйність і любов до оточуючих людей, природі супроводжується готовністю дитини надати допомогу нужденним в ній (Стаценко, Петрова 2001). 
  У концепції екологічної освіти в Російській школі, розробленої в 1994 році, вказується, що формування основ екологічної культури як якості особистості передбачає: 
  формування знань про єдність природи, її значення для життя людини, про взаємодію в системі людина - природа - суспільство; 
  формування інтелектуальних і практичних умінь з вивчення, оцінки, поліпшення стану навколишнього середовища; 
  виховання ціннісних орієнтацій екологічного характеру; 
  формування мотивів, потреб, звичок доцільної поведінки та діяльності, здатності наукових і моральних суджень з екологічних питань; 
  участь в активній практичній діяльності з охорони навколишнього середовища (Козина, Степонян 2004). 
  Однак екологічна культура у дитини формується лише за сприятливих соціальних умовах в сім'ї, дитячому садку, школі, найближчому природному та соціокультурному оточенні. П.П. Блонський писав, що є старе, але вдале порівняння, в якому розвиток дитини порівнюється з ростом насіння, а середа - з грунтом, вологою і т.п. Як грунт і волога для ...