> 
 Узагальнюючи точки зору авторів, до числа компонентів психологічної готовності до шкільного навчання можна віднести: 
  психомоторну (функціональну); 
  інтелектуальну; 
  емоційно-вольову; 
  мотиваційну; 
  особистісну; 
  соціально-психологічну готовність. 
  Не викликає сумніву, що будь-який компонент структури як і вся структура в цілому, важливі як для того, щоб успішна діяльність дитини була успішною, так і для його якнайшвидшої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему відносини. Під психомоторної (функціональної) готовністю розуміють відповідність ступеня дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій умовам і завданням шкільного навчання. Функціональна готовність дитини свідчить про рівень загального розвитку, його окоміру, просторової орієнтації, здатності до наслідування, а також про ступінь розвитку складно-координованих рухів руки. До психомоторної готовності слід віднести ті перетворення, що відбуваються в дитячому організмі, які сприяють підвищенню його працездатності і витривалості, більшої функціональної зрілості. Серед них у першу чергу потрібно назвати: 
 . Вікове, протягом усього дошкільного дитинства збалансованість процесів збудження і гальмування дозволяє дитині більш тривалий час зосереджувати свою увагу на об'єкті своєї діяльності, здатності формуванню довільних форм поведінки і пізнавальних процесів; 
 . Розвиток дрібних м'язів руки і зорово-моторних координацій - створює основу для оволодіння діями письма; 
 . Удосконалення механізму функціональної асиметрії мозку, активізує становлення мови як засобу пізнання і вербально-логічного мислення. 
  Інтелектуальна готовність припускає набуття дитиною певного запасу конкретних знань, розуміння загальних зв'язків, принципів, закономірностей; розвиненість наочно-образного, наочно-схематичного мислення, творчої уяви, наявність основних уявлень про природу і соціальних явищах. Дитина, що надходить в школу повинна вміти виділяти істотне в явищах навколишньої дійсності, порівнювати їх, бачити подібне і відмінне, міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки. 
  У інтелектуальну готовність включається: 
 . запас знань про навколишній світ, важливий не тільки їх обсяг, але і якість (правильність, чіткість, узагальненість). 
 . уявлення, що відображають істотні закономірності явищ, що відносяться до різних областей дійсності. 
 . достатній рівень розвитку пізнавальних інтересів - інтересу до нового, до самого процесу пізнання. 
				
				
				
				
			 . певний рівень розвитку пізнавальної діяльності, психічних процесів. 
  а) сформованість сенсорних еталонів. 
  б) якість сприйняття - уміння планомірно обстежити предмети, явища, виділяти їх різноманітні властивості. 
  в) якість мислення - вміння порівнювати, міркувати, робити висновки. 
  г) певна ступінь децентрації мислення 
  д) високий рівень розвитку наочно-образного і образно схематичного мислення, що дозволяє виокремлювати найбільш істотні властивості і відносини між предметами дійсності. Служить основою для формування логічного мислення та засвоєння навчальних знань у школі. 
  е) розвиток уяви. 
 . початок формування довільності психічних процесів. 
 . розвиток мови. 
  Особливе місце посідає опанування дошкільником деякими спеціальними знаннями навичками: грамотою, рахунком, рішенням арифметичних завдань. 
  Емоційно-вольова готовність. Достатній рівень розвитку у дитини емоційно-вольової сфери - важлива сторона психологічної готовності до школи. У різних дітей цей рівень виявляється різним, але типової рисою, що відрізняє старших дошкільнят є супідрядність мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою і яке необхідне для того, щоб відразу ж прийшовши в перший клас включитися в загальну діяльність, прийняти систему вимог, пропонованих школою і вчителем. 
  Емоційно- вольова готовність включає в себе: 
 . довільність поведінки, народжується в рольовій грі, дозволяє дитині піднятися на вищий щабель розвитку. 
  Д.Б.Ельконін виділив прояви довільної поведінки як необхідні передумови навчальної діяльності, позначивши наступні параметри: 
  вміння дітей свідомо підкоряти свої дії правилу, узагальнено певного способу дії. 
  вміння орієнтуватися на задану систему вимог. 
  вміння уважно слухати ...