ора. Її проводимо до перетину з лінією дії прискорення повзуна, яка проходить через полюс р. Точка перетину цих двох напрямків визначає величини і напрями векторів і, обидва вони спрямовані стрілками до цієї точки. Поєднавши відрізком прямої точки кінця векторів і, і направивши його в сторона кінця вектора, одержимо вектор повного прискорення. Натуральні величини знайдемо використовуючи масштабний коефіцієнт:
для 1-го положення=33,06 * 14,58=482,083м/c 2 для 2-го положення=74,14 * 14,58=1,081 * 10? м/c 2 (1.11)
для 1-го положення=41,92 * 14,58=611,27м/c 2 для 2-го положення=75,21 * 14,58=1,097 * 10? м/c 2 (1.12)
для 1-го положення=67,37 * 14,58=982.393 м/c 2 (1.13)
для 2-го положення=58 * 14,58=859,788 м/c 2
для 1-го положення? 21== 33,065 * 14,58 /0.28=1,722 * 10? 1/c 2
для 1-го положення? 22== 72,144 * 14,58 /0.28=3,861 * 10? 1/c 2
Для визначення положення прискорення центру мас ланки 2 запишемо співвідношення:
(1.14)
Відклавши від точки плану прискорень відрізок на лінії дії вектора і з'єднавши точку з полюсом плану швидкостей, отримаємо вектор прискорення точки, а натуральна величина знайдеться як:
для 1-го положення=87,44 * 14,58=1,275 * 10? м/c 2 (1.15)
для 2-го положення=79,82 * 14,58=1,164 * 10? м/c 2
. 7 Кінематичний аналіз механізму методом діаграм
. 7.1 Побудова діаграми переміщення вихідної ланки
Діаграма переміщення вихідної ланки або функція положення механізму будується залежно від функції часу. Для побудови та подальших розрахунків вибираємо масштабний коефіцієнт по осі абцісс
,
на графіку відрізок на осі абцісс беремо рівним 251,3 мм. Масштаб по осі ординат вибираємо рівним масштабу з розмітки кінематичної схеми механізму
.
Після масштабних коефіцієнтів приступаємо до побудови діаграму переміщення точки У вихідних ланок у системі координат S (t). Для цього на осі абсцис відкладаємо відрізок 0-12равний 251,3 мм. Потім ділимо відрізок 0-12 на дві частини, пропорційно кутах робочого і холостого (дві рівні частини), далі ділимо відрізки 0-6 і 6-12 кожен на 6 рівних частин і відзначаємо точки 0,1,2," ., 12. Проводимо ордінатних прямі через ці точки і на цих прямих з урахуванням обраного масштабу відкладаємо переміщення точки В - отримуємо відрізки 1-1, 2-2, ..., 12-12, що визначаються за формулою:
1-1=
де - переміщення точки В. Поєднавши точки 0, 1, ..., 12 плавною кривою, отримаємо діаграму переміщення точки В (рис.5).
Рис. 2. Побудова графіка переміщення точки В.
. 7.2 Побудова діаграми швидкості вихідної ланки
Діаграму швидкості точки В будуються вести методом графічного диференціювання, способом хорд. Даний метод полягає в наступному:
Проводимо хорду, яка з'єднує кінці початковою і кінцевою ординат кривої на даному інтервалі.
По осі абсцис вибираємо довільну точку P (в даному випадку оp=40 мм) в якості полюса. З цієї точки проводимо до перетину з віссю ординат промінь, паралельний хорді, на осі ординат отримуємо відрізок, що виражає в деякому масштабі величину похідної в середній точці інтервалу.
Таким же чином розглянемо всі інтервали. У результаті одержимо ряд точок, кожна з яких розташована в середині відповідного інтервалу. Потім з'єднуємо ці точки плавною кривою і отримуємо шуканий графік (рис. 3).
Рис. 3. Побудова графіка швидкості для точки В.
. 7.3 Побудова діаграми прискорення вихідної ланки
Діаграму прискорення точки В будуються вести методом графічного диференціювання, способом хорд. Даний метод полягає в наступному:
Проводимо хорду, яка з'єднує кінці початковою і кінцевою ординат кривої на даному інтервалі.
По осі абсцис вибираємо довільну точку P (в даному випадку оp=40 мм) в якості полюса. З цієї точки проводимо до перетину з віссю ординат промінь, паралельний хорді, на осі ординат отримуємо відрізок, що виражає в деякому масштабі величину похідної в середній точці інтервалу.
Таким же чином розглянемо всі інтервали. У результаті одержимо ряд точок, кожна з яких розташована в середині відповідного інтервалу. Потім з'єднуємо ці точки плавною кривою і отримуємо шуканий графік (рис. 7).
Рис. 3. Побуд...