слів авторитетного англійського словника Вебстера 500000 складає спеціальна лексика [18].
Як зазначає І. В. Арнольд, найбільш кидається в очі, але не єдиною особливістю цього стилю є використання спеціальної термінології. Кожна галузь науки виробляє свою термінологію у відповідності з предметом і методом своєї роботи [3]. Термінологія - це ядро ??наукового стилю, останній, самий внутрішній коло, ведучий, найбільш істотна ознака мови науки. Можна сказати, що термін втілює в собі основні особливості наукового стилю і гранично відповідає завданням наукового спілкування.
Провідне положення в науковому стилі займає монологічне мовлення. Цей стиль володіє великою різноманітністю мовних жанрів; серед них основними є наукова монографія і наукова стаття, дисертаційні роботи, науково - навчальна проза (підручники, навчальні та методичні посібники), науково - технічні твори (різного роду інструкції, правила техніки безпеки), анотації, реферати, наукові доповіді, лекції, наукові дискусії, а також жанри науково - популярної літератури.
Одним з найважливіших жанрів даного стилю є наукова стаття, яка може передавати різноманітну за своїм характером і призначенням інформацію і найбільш часто використовується як основне джерело науково - технічної інформації: саме тут фіксується все нове, що з'являється в певній галузі науки. Стаття та інші письмові наукові публікації мають свої особливості.
Як стверджують американські посібники з написання наукових статей, основна риса письмового наукового стилю - це суб'єктивність. Більше того, вчені повинні використовувати таку манеру викладу, яка дозволила б читачам зрозуміти всі технічні питання. Тому матеріал необхідно викладати чітко, прямо і переконливо [17, 91].
У науці та інженерії використовуються різні стилі написання манускриптів і статей. Ці стилі використовуються (1) в академічній, (2) в урядовій, (3) приватній сфері і (4) в журналах та альманахах. Крім цього, вимоги до написання статей можуть варіюватися залежно від запитів організацій. Вчених, які не дотримуються необхідного стилю, зазвичай чекає відмова в публікації [17, 91].
Науковий стиль належить до числа книжкових стилів літературної мови, яким притаманний ряд загальних умов функціонування і мовних особливостей: попереднє обдумування висловлювання, монологічний характер, строгий відбір мовних засобів, тяжіння до нормованої мови.
Науковий стиль має ряд спільних рис, що виявляються незалежно від характеру наук (природничих, точних, гуманітарних) і жанрових відмінностей (монографія, наукова стаття, доповідь, підручник тощо), що дає можливість говорити про специфіку стилю в цілому. Разом з тим цілком природно, що, наприклад, тексти з фізики, хімії, математики за характером викладу помітно відрізняються від текстів з філології, філософії чи історії [7].
Для наукового тексту характерна велика кількість і різноманітність спілок і союзних слів, особливо подвійних: that, and that, than, if, as, or, nor, not merely ... but also, whether ... or, both ... and, as ... as. Також зустрічаються союзи типу thereby, therewith, hereby, які в художній літературі стали вже архаїзмами [7].
У науковому стилі переважає прямий порядок слів. Інверсія допускається лише коли вона виправдана, наприклад, для зв'язку речень. Поділ тексту на абзаци також відіграє важливу роль. Кожен абзац, як правило, починається з основної думки. Для посилення логічного зв'язку між пропозиціями вживаються такі спеціальні стійкі вирази, як to sum up, as we have seen, so far we have been considering. Тій же меті можуть служити і прислівники: finally, again, thus. Їх вживання у науковому тексті специфічно, тобто сильно відрізняється від вживання в художній прозі [14].
1.3 Термін як основна одиниця мови науки
Сотні тисяч слів належать до спеціальної наукової, професійної термінологічній системі. Вони не використовуються, і навіть часто не розуміють людьми поза певної професії. Кожна сфера діяльності в сучасному світі має свій спеціальний вокабуляр, наприклад, медична лексика, або ж терміни з психології, ботаніки, лінгвістиці, фізики та багатьох інших наук.
Центральної одиницею в науковій лексиці є термін. Існує кілька визначень даного поняття. Г.Б. Антрушина пояснює «термін» як «слово або група слів, задіяне в певній сфері науки, техніки, мистецтва з метою передачі концепту, властивого для цієї діяльності» [1, 16]. М. М. Глушко констатує, що «термін - це слово або словосполучення для вираження понять і позначення предметів, що володіє, завдяки наявності у нього суворої і точної дефініції, чіткими семантичними кордонами і тому однозначне в межах відповідної класифікаційної системи» [6, 33]. А. А. Реформатський визнача...
