ій покладаються відповідні жанри. Для низьких - свої. Кожен жанр характеризується цієї ж «пристойністю», яка диктує стиль. Відхилень при цьому не допускається. Так, героїчні поеми, оди, «прозаїчні мови про важливі матерії» повинні були бути написані високим стилем; «Всі театральні твори, в яких потрібно звичайне людське слово до живого поданням дії», віршовані дружні листи, сатири, елегії, прозові «опису справ достопам'ятні і навчань шляхетних» - середнім; комедії, розважальні епіграми, пісні, «в прозі дружні листи, опис звичайних справ» - низьким. До XVIII століття велика кількість церковно-книжкової лексики гальмувало розвиток літератури, а такий підхід допоміг Ломоносову з'єднати старе і нове в єдине гармонійне ціле, зробити будь-яке слово доречним, а мова красивою, живий і сучасної.
З прагненням до націоналізації мови пов'язані і закладені основи російської технічної та наукової термінології. Багато запозичені слова були замінені на російські слова і вирази. Терміни, що не мають аналогів в російській мові, знайшли форми, характерні для нашого вимови, для російської граматики. Так, М.В. Ломоносов продовжив реформування російської мови і пішов по шляху його націоналізації.
Більш ніж через сто років академіком Я.К. Гротом була систематизована російська орфографічна система. Всі початку, закладені в реформах Петра I і Ломоносова, були обгрунтовані і теоретично висвітлені в його праці «Спірні питання російського правопису від Петра Великого донині» (1873 рік). Головним завданням Грот ставив не спрощення письма, а приведення його до можливого однаковості.
Праця Грота не є реформаторським. Він узагальнює накопичений матеріал. Але, на думку автора роботи, значення його полягає не тільки в історико-теоретичному висвітленні проблеми, але в тому, що своїми узагальненнями і структуризацією Грот відкрив нову задачу перед майбутніми реформаторами російської мови: російська орфографія потребує спрощення, в скасування вже непотрібних залишків від церковно-книжкової лексики.
§1.2 Реформа 1917-1918 рр. і наступні зміни в російській мові в XX ст.
російську мову сучасний орфографія
Слідуючи по шляху, прокладеному Гротом, XX століття почався боротьбою за спрощення російської орфографії. Як вища наукова інстанція цим зайнялася Академія наук. Роботу очолили академіки Ф.Ф. Фортунатов і А.А. Шахматов. Природно, що при зберігався царському режимі будь-які радикальні зміни приймалися в багнети. Так сталося і з проектом нового правопису 1904 року. Тільки після революції 1917 року Народний комісаріат освіти видав декрет про введення нового (спрощеного) правопису. А відразу після нього Другим декретом Ради народних комісарів була затверджена нова орфографія у всій радянській пресі і в школах з нового навчального року. Прикладом для розуміння напрямку розвитку мови може служити вислів академіка Шахматова: «... замість того, щоб писати чорний - чорніше, счоти - рахунки, як пропонувала Орфографічна комісія, допускаються написання чорний, рахунок, щоб не вносити буквених відмінностей у корінної частини слів при різних його змінах ». Серед найяскравіших змін, що відрізняють сучасні книги від дореволюційних, - заміна закінчення -аго, -яго на -ого, -його. Наприклад, добраго - доброго. Було змінено написання приставок на -з. Вони всі стали писатися за фонетичним принципом. Вилучення з алфавіту літер «ять», «фіта» і «десятеричная» (i), а також скасування ь знака в кінці слів дуже сильно змінили і полегшили вигляд і сприйняття тексту.
Знання орфографії, яка тепер була чітко сформульована і доступна для розуміння будь-якої людини, стало своєрідним соціальним цензом. Воно відділяло освічених людей від неосвічених, дворян від простолюдинів.
Так, можна зробити висновок, що реформа 1917 року була єдиною націленої на спрощення правил російської мови. Вона стала актом першорядного суспільного і культурного значення. Вона спростила і осучаснила наш лист. Демократизація правопису стала своєрідним поштовхом для поширення грамотності і подальшого розвитку літератури, науки і техніки. Вона була позитивно оцінена В.І. Леніним: «... як і у введенні, наприклад, метричної системи і григоріанського календаря, ми повинні зараз же визнати скасування різних залишків старовини ... Проти академічної орфографії, пропонованої комісією авторитетних вчених, ніхто не посміє сказати ні слова. Тому вводьте її (нову орфографію) скоріше ... »
Після реформи, в 1956 році система впорядкованих та уніфікованих правил була закріплена в зведенні «Правила російської орфографії та пунктуації» (М., 1956). Питання про подальше її удосконаленні піднімався протягом усього XX століття і продовжує хвилювати наукове співтовариство досі.
Висновки на чолі I
