я кілець» називають одним з перших романів в жанрі фентезі, який за часів Толкіна ще не був широко поширений, на відміну від часів наших. Тут можна відзначити книгу Роблен Еванса «Толкієн», що увійшла до збірки «Письменники для сімдесятих», що вийшла в 1972 році, і дуже докладне дослідження Ліна Картера «Толкієн: погляд у минуле« Володаря кілець »(1978). У обох роботах в якості жанру «Володаря кілець» називається фентезі, причому цю трактування обґрунтовують відсилання до самому Толкієну, до його знаменитого есе «Про чарівних казках». Даного підходу дотримується і К. Манлав у своїй дисертації «Причини фантастичної літератури» (1983) [10].
Інакше кажучи, з погляду всіх трьох авторів, «Володар кілець» безумовно відноситься до жанру фентезі. Також для кожного з них гранично ясно, що саме Толкієн і є тим письменником, який вводить жанр фентезі в англійську літературу XX століття.
«Володар кілець» - річ велична, це цілий світ, створений уявою автора, в якому свої мови, історії та легенди ... У цій країні від її заснування закладені насіння зла і добра, псування і благодаті , і проростають вони за законами, загальним для всіх світів, але по-своєму. Тут є високий епос, є священний переказ, поезія, і простий сільський гумор, і притча, і лицарський роман.
. 2 Стиль роману
Але, при всіх стилізаторськими тенденціях, «Володар кілець» - в цілому, не стилізація, а твір, написаний сучасним письменником про сучасність. Толкієн прагне підняти цінності минулого саме на противагу неподобству, антиестетичності, безглуздості буржуазного світопорядку епохи науково-технічної революції. Сучасність входить до книги через «приложимость» («applicability»). Слово це має для Толкієна термінологічне значення. «Приложимости», за його визначенням, протилежна алегорії і «передбачає свободу читацьких асоціацій, в той час як алегорія - навмисний диктат автора» [18, p. 9].
Програмна у «Володарі кілець» і суб'єктивність сприйняття. У більшій частині книги світ побачений відсторонено, свіжо, очима хоббітів, і ці герої здатні побачити більше, ніж лежить на поверхні. Письменник прагне зняти з дійсності наліт сірості і стертости, властивих власницькому сприйняттю буржуазного людини, і повернути їй красу і міць, закарбовані народним свідомістю. Ця нова, порівняно з традиціями фольклору і середньовічного епосу, завдання вимагає і нових художніх засобів.
Стиль «Володаря кілець» - стиль «свідомо організованих відносин, протилежний прямий вільній грі вражень» [8, с. 81-96]. У ньому, як і в інших складових структури твору, головними є елементи, мотивовані завданнями безпосереднього створення фантастичною художньої реальності.
До елементів стилю, в першу чергу, відноситься стилізація. Характеризуючи її, можна навести думку біографа письменника Х. Карпентера про зв'язок стилю «Володаря кілець» з «Будинком Волфінгов» У. Морріса - романом в прозі і віршах, стиль якого «своєрідний, насичений архаїзмами і поетичними інверсіями в прагненні відтворити атмосферу давньої легенди» [23, p. 70]. Однак, прагнучи створити дистанцію між світом свого роману і сучасністю, Толкієн не спирається на якийсь окремий зразок, тим більше - зразок нової літератури. Швидше він черпає безпосередньо з добре знайомих йому джерел фольклору та літератури Середніх століть, широко використовує елементи древнегерманских міфологічних і героїчних сказань, заломлені через «Беовульфа» і «Старшу Едду». Побіжне зіставлення з «Беовульфом» і «Еддою» виявляє, що у «Володарі кілець» відтворюються основні моменти епічного ритуалу зустрічі: питання про ім'я та повідомлення його [16, c. 397 - 399], питання про новинах [там же, с. 761], вітання [там же, с. 519, 784, 810], лайки [там же, с. 398, 623], а також клятви [там же, с. 643] звернення («Латспелл ??НАРЕК я тебе, Дурна Звістка, майстром Ворон, Несучий Бурю» [там же, с. 535] і т. Д. Епічний прообраз повторюється, хоча і варіюється.
Можна говорити і про наявність «характерного елементу фольклорно-епічного стилю - постійних епітетів, що мають прикрашає характер», серед яких у «Володарі кілець» особливо виділяється «tall» і в ряд яких входять основні властиві цьому стилю колірні позначення.
Цілям стилізації служать також: використання прислів'їв [там же, с. 791, 812, 895, 931 та ін.], Інверсії, в окремих випадках до нав'язливості наполегливі (наприклад, портрет Еовіон: «Серйозним і вдумливим був її погляд ... Прекрасним був її лик ... Стрункої і високою була вона ... але сильною вона здавалася, і суворою, як сталь, - дочкою королів »[там же, c.537], епічні« мови », афоризми [там же, c. 287], бойові вигуки [див .: 557], архаїзація лексики і т. д. Про цю стилізаторськими тенденції «Володаря кілець» Р. Сейл каже: «Це всього лише спроба писати в наше століття так, як писали тися...
