а власника майна унітарного підприємства здійснюють органи державної влади Російської Федерації або органи державної влади суб'єкта Федерації в межах їх компетенції, встановленої актами, що визначають статус цих органів. Від імені муніципального утворення права власника майна унітарного підприємства здійснюють органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції, встановленої актами, що визначають статус цих органів. Майно унітарного підприємства належить йому на праві господарського відання або оперативного управління, є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства. Унітарне підприємство може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Унітарне підприємство повинно мати самостійний баланс.
Що стосується недержавних (муніципальних, приватних, громадських і релігійних) підприємств, то вплив на них з боку держави обмежено. Управління ними здійснюють власники (засновники) або уповноважені ними органи, що не володіють державно-владними повноваженнями. Роль держави по відношенню до цих підприємств полягає у встановленні адміністративно-правового режиму, загального для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності та у контролі (нагляді) за дотриманням ними встановленого режиму. Порядок управління недержавним підприємством визначається законодавством та статутом підприємства. Законодавство містить лише найзагальніші вказівки на цей рахунок. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через призначені ним органи. Власник або уповноважений ним орган може повністю або частково делегувати свої права вищому органу управління підприємством (раді, правлінню), передбаченому його статутом. Керівник підприємства наймається власником. При наймі з ним укладається договір (контракт), в якому передбачаються права, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови оплати праці, термін контракту, умови звільнення від займаної посади. Керівник підприємства діє від імені власника без довіреності, представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає договори, видає доручення, відкриває в банку розрахункові та інші рахунки, стверджує штат, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства.
Відповідно до законодавства ліквідація підприємства проводиться за рішенням його засновників або органу, уповноваженого на те установчими документами. Підставою для такого рішення можуть бути: закінчення строку, на який створено підприємство; досягнення мети, заради якої вона створена; визнання в судовому порядку його реєстрації недійсною; здійснення діяльності без ліцензії; грубе порушення закону; визнання підприємства неспроможним (банкрутом).
Федеральним законом Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації від 6 жовтня 2003 г. [3] визначені повноваження органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення. Зокрема, до їх повноважень відносяться створення муніципальних підприємств та установ, фінансування муніципальних установ, формування та розміщення муніципальних замовлень, встановлення тарифів на послуги, що надаються муніципальними підприємствами і установами, якщо інше не передбачено федеральними законами, а також інші повноваження відповідно до названим Федеральним законом, статутами муніципальних утворень.
У цілому для взаємовідносин органів виконавчої влади з підприємствами та установами всіх видів власності характерно те, що законодавством встановлені: державна реєстрація підприємств як юридичних осіб та акредитація відповідних установ; отримання підприємствами та установами дозволів (ліцензій) на певні види діяльності; заборона втручання держави та її органів у діяльність підприємств (установ); обов'язковість ведення бухгалтерської та статистичної звітності; подання державним органам відповідної інформації; обов'язок дотримуватися законодавства та ін.
Органи виконавчої влади зобов'язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення прав і законних інтересів підприємств, установ та виконанню ними своїх обов'язків. Водночас державні органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами та установами відповідного законодавства і має право застосовувати до його порушників заходи впливу, встановлені законодавством за екологічні правопорушення, порушення в галузі будівництва, з питань реклами та ін. [11]
§ 2. Види комерційних організацій
Цивільний кодекс Російської Федерації встановлює наступні види комерційних організацій:
. Господарське товариство:
. 1 Повне товариство; <...