бливостей вживання слова).
Прийняте в Словнику правило цитатної "тріади" (кожне значення і навіть відтінок ілюструється, як правило, трьома цитатами різного періоду), покликане здійснити принцип історизму та виправдати введення слова в словник, призвело до приміщення значної кількості цитат, лише констатують застосування того чи іншого слова в художній літературі. Виникає питання, чи так необхідно документированно виправдовувати введення в словник, наприклад, слів стіл і стілець або доводити щоразу трьома цитатами ( стіл - Пушкін, Писемський, Жаров; стілець - Пушкін, Тургенєв, Ємельянова) наявність у цих слів прямих, номінативних значень (рід меблів)? Думається, що багато наведені цитати (наприклад: Встає зі стільця старий князь . Пушкін, Руслан і Людмила) могли б бути без втрати перетворені в вислову: встати зі стільця, сидіти на стільці . Слід також зауважити, що приведення трьох і навіть чотирьох (часто розлогих) цитат при різного роду похідних словах, мають у Словнику скорочені, типові визначення (наприклад, угодниця : Жіно. до угодник. Цитати: Вигель, Бєлінський, Добролюбов, Некрасов) нерідко "З'їдає" до 80-85% виробничої площі словникових статей. p> Неекономічність надрясними цитування посилюється ще й тим, що чимало цитати містять в собі таку кількість надлишкової інформації, що вона, займаючи велику частину корисної площі, не тільки не сприяє тлумаченню слова, але і відволікає увагу читача від суті справи. p> Таким чином, поряд з позитивними сторонами цитування (Авторитетність і документованість тексту, розкриття значення слова і його стилістичних особливостей), цей прийом ілюстрування в словнику нормативного типу має і свої недоліки (неекономічність, надмірність конкретних відомостей, наявність застарілих або ненормативних супутніх слів, форм і поєднань). p> Скорочення загальної кількості цитат у другому виданні Словника стосується в першу чергу ілюстрування прямих значень у таких загальновживаних слів, як Вафля, Шинка, Висіти, Ватяний, Повстяний, Вдалині і т.п. У цих випадках з'єднання декількох типових висловів з однією-двома цитатами виявляється звичайно достатнім для смислової характеристики слова. З іншого боку, за наявності у слова виборчої сполучуваності, кілька нормативно допустимих (або застарілих) варіантів або інших індивідуальних особливостей вживання може виникнути необхідність залучення і більшої кількості цитат. Тому було б неправильним встановлювати сувору єдину норму в співвідношенні висловів і цитат. Комбінований прийом ілюстрування зробить словникову статтю більш компактною, а лінгвістичну інформацію про слово більш концентрованої і осяжній.
Традиції Словника сучасної російської мови (у плані нормативності і тлумачення слів) продовжив Словник російської мови (М., 1957-1951). Його основною задачею було введення у словниковий склад нових слів і значень, а також поповнення та оновлення прикладів-цитат, що ілюструють вживання слів у мові. При підготовці другого видання продовжилася робота над характеристикою, що дається слову, як щодо повноти повідомляються про нього відомостей, так і з метою досягнення більшої точності у визначенні значень слова та його відтінків. Особливу увагу було звернено на тлумачення тих значень, які обмежені будь-якими умовами вживання. p> Значення слова розкривається шляхом короткого його тлумачення, наприклад:
безлад, -дка, м. 1.Відсутність або порушення порядку.
НАЙБЛИЖЧА, -а,-е ... 1.Находящійся неподалік, на невеликій відстані; противоп .: далекий.
Зважаючи обмеженого обсягу Словника деякі категорії слів і їх значення не ілюструються, наприклад, слова-терміни, назви спеціальних приладів, інструментів, пристроїв, деякі категорії похідних слів і т.п. Фразелогіческіе обороти і сполучення не ілюструються, за винятком тих випадків, коли вираз має два або більше значень або коли воно має деякі особливості у вживанні, не відзначається ні в його поясненні, ні в супроводжуючою посліді. p> Решта прийоми тлумачення слідують методам опису, застосовуваним в Словнику сучасної російської мови.
Як показує історія російської лексикографії, спеціальне призначення будь-якого великого словника російської мови визначається часом його створення. Але незалежно від цього всі капітальні словники російської мови відображають успіхи розвитку нації, її суспільного устрою, науки і мистецтва, її духовного складу. Однак не варто забувати також і про те, що ніякі словники, навіть ніби і цілком задовільні у своєму задумі, що не бувають звичайно бездоганні в перших виданнях. Ті ж словники, які створюються довго, в ході роботи змінюють свій план: їх видавці, зазвичай наступники першоносії роботи, від деяких завдань відмовляються зовсім, а інші поступово перетворять. Така була і доля Словника сучасної російської літературної мови, який задуманий був як книга для читання з метою осягнення "духу російської м...
