ю Шекспіра. p align="justify"> Переклад В«ГамлетаВ» А.Л. Соколовського був виданий в 1883 р. Будучи професійний перекладачем, А. Л. Соколовський здійснив віршований переклад на російську мову віх творів У. Шекспіра, при цьому супроводжуючи кожне відповідними примітками. Цій праці він присвятив більше тридцяти років свого життя. Щоб передати мову і атмосферу шекспірівських творів якомога точніше, перекладач спеціально вивчав побут і звичаї старої Англії. p align="justify"> Але цей переклад ніяк не можна назвати вдалим через його багатослівності і розтягнутості. Саме з цієї причини він також ніколи не ставилося на сцені, а також анітрохи не збагатив уявлення російського читача про трагедії У. Шекспіра. p align="justify"> Через рік після видання перекладу В«ГамлетаВ» А.Л. Соколовського з'явився переклад тієї ж трагедії, виконаний П.П. Гнедичем, драматургом і істориком. p align="justify"> Так як драматург при перекладі трагедії орієнтувався передусім на те, що п'єса буде ставитися на сцені театру, то скорочував текст і спрощував мова і стиль трагедії. Він забезпечив свій переклад примітками, призначеними для постановників п'єси і для акторів. p align="justify"> Гнєдич не прагнув передати поезію Шекспіра, так як бачив своє завдання в тому, щоб текст був, перш за все, простий і доступний для сцени. Саме тому в його перекладі допускалося зниження лексики. p align="justify"> Останній переклад, зроблений в XIX столітті, про який я хотів би згадати у своєму есе, був виконаний Д.В. Аверкиева, театральним критиком, в 1895 р. Він переслідував ту ж мету, що і Гнєдич, тобто намагався створити такий переклад, який відповідав би, насамперед, вимогам тодішнього театру. Чимало місць у його перекладі були передані вдало, але все ж, успіху він зумів добитися не у всьому. Зокрема, в його перекладі багато дивних і навіть кумедних висловів, наприклад В«зовнішньо непорочну дружинуВ» або В«прінудьте ж себе залишитися тутВ». p align="justify"> У змаганні двох драматургів перемогу здобув Гнєдич, тому що В«ГамлетВ» саме в його перекладі був поставлений на петербурзької і московської сценах, переклад ж Д.В. Аверкиева не ставилося в театрі, хоча в багатьох відношеннях був кращим перекладу Гнєдича. p align="justify"> У 1899-1900 рр.. в Петербурзі вило у світ тритомне видання трагедії В«ГамлетВ» Шекспіра. У першому томі був поміщений російський переклад трагедії з паралельним текстом англійською мовою. До другого тому увійшли найрізноманітніші матеріали про трагедію (починаючи з джерел трагедії і закінчуючи коментарями перекладачів). Третій том містив критику, а також бібліографічний покажчик і покажчик назв. p align="justify"> Між іншим, перекладачем В«ГамлетаВ» і упорядником всього видання був К.Р. - Великий князь Костянтин Костянтинович Романов, президент Російської Академії Наук, поет і драматург. Цей факт говорить нам про те, що трагедія В. Шекспіра В«ГамлетВ» не загубила з часом своєї актуальності, а привертала до себе все більшу увагу, причому не самих останніх людей Російської держави. p align="justify"> Звичайно, переклади, про які йде мова в даному есе, що не були єдиними. Крім них існувало і безліч інших, але які не були настільки вдалими або чим-небудь примітними. Вже в радянський час був виконаний найвдаліший переклад В«ГамлетаВ». Він був зроблений в 1933 р. М.Л. Лозінським, який, вивчивши досвід попередників-перекладачів XIX в., Створив найбільш зрозумілий і адаптований для російського читача переклад, при цьому зберігши своєрідність шекспірівського мови, характери героїв і передавши атмосферу тієї Англії, в якій жили герої В«ГамлетаВ». Йому вдалося зробити свого В«ГамлетаВ» таким, що, за оцінками багатьох фахівців, він залишається самим точним до сьогоднішнього дня. Головним недоліком цього перекладу вважається його непридатність для театральних постановок, т. к. для більшості глядачів його поезія була важка для сприйняття на слух. p align="justify"> У 1940 р. світ побачив, напевно, найвідоміший і найпопулярніший переклад: Б.Л. Пастернак видав свій перший варіант трагедії, який постійно редагував аж до своєї кончини в 1960 р. Головними його установками можна назвати поетичність і зрозумілість. Він не прагнув абсолютної точності, для нього більш важливим було передати не слово, а шекспірівський дух. Може бути, в цьому і криється причина такого широкого успіху його перекладу серед російських читачів і театралів. p align="justify"> Таким чином, найбільш вдалими на даний момент вважаються переклади М. Лозинського і Б.Л. Пастернака. p align="justify"> Підсумовуючи все вищесказане, ми можемо коротко виділити ті способи, якими досягалася адаптація інокультурного тексту:
. Скорочення або видалення повністю деяких фрагментів трагедії, які могли заважати сприйняттю тексту російським читачем;
2. Видалення деяких географічних назв, які могли бентежити читача і не дозволяти йому орієнтуватися в пр...
