жливо, спосіб вираження думок У. Шекспіра, а тому перекладав часто вірш у вірш, де схожість мов дозволяло це робити, але відступав від точності тих виразів, які були занадто різкі для Росії того часу, про ніж сам перекладач писав Н.А. Польовому. p align="justify"> шкодить його перекладу та надмірна прихильність старовинним стилю. Проте, окремі вислови і фрази його переклади повністю або майже повністю збігаються з перекладом М.Л. Лозінського і А.Д. Радлова, що з'явилися понад 100 років тому. З недоліків цього перекладу найбільш істотним є велика кількість архаїзмів та слов'янізмів, а також ваговитість багатьох словесних конструкцій. p align="justify"> Для першого перекладу трагедії В«ГамлетВ» на російську мову були характерні піднесеність і урочистість стилю і заміна простих фраз високопарними виразами.
Сприйняття перекладу М.П. Вронченко вимагало навичок вдумливості та поглибленого читання. Необхідні були терпіння й завзятість, щоб зрозуміти сенс, який іноді був прихований за тяжкістю оборотів і архаїзмів. Текст вимагав неодноразового прочитання, перш ніж відкривав читачеві весь сенс трагедії. p align="justify"> Проте, свого часу цей переклад був свого роду сенсацією, тому що вперше російські читачі отримали можливість познайомитися з В«ГамлетомВ» цілком, тобто вже не в бувальцях, а в повному і точному перекладі. Гамлет переклад російська адаптація
Наступний переклад В«ГамлетаВ» був виконаний письменником, журналістом, істориком і літературним критиком Н.А. Польовим в 1837 р. Цей переклад представляв собою багато в чому повну протилежність перекладу Вронченко. Якщо Вронченко перекладав з англійської, то Польовий - з французького перекладу П. Летурнера, виправленого Ф. Гізо. Перший переклад трагедії на російську мову характеризувався великою точністю, у той час як у другому перекладі були допущені сильні скорочення, а також зроблені зміни і доповнення, вставлені цілі фрази, що належали самому перекладачеві. p align="justify"> У цьому перекладі В«ГамлетаВ» проявилося пристрасть Польового до жанру романтичної мелодрами. До відмінних рис мелодрами належать відсутність життєвої конкретності, однобічність у зображенні характерів, велика кількість зовнішніх ефектів, зловживання чутливими фразами. p align="justify"> Варто відзначити, що з цього тексту були виключені багато географічні назви, що сприяло доданню п'єси кілька абстрактного характеру. Швидше за все, цим перекладач хотів наблизити трагедію до російським читачам, полегшити їм можливість асоціації подій і явищ з російською дійсністю. Також у тексті зустрічаються вульгаризми і руссіцізми. Як ми бачимо, це може вважатися способами адаптації інокультурного тексту до чужим йому умовам. Звичайно, при цьому втрачався деякий відтінок своєрідної англійської культури, але зате російський читач міг сприймати п'єсу легше. Таким чином, досягти повної адаптації тексту при перекладі його слово в слово неможливо. А якщо й можливо, то він виявляється складний для сприйняття. p align="justify"> У 1844 р. у Харкові був виданий переклад В«ГамлетаВ», виконаний А.І. Кронеберга, перекладачем і блискучим знавцем творчості У. Шекспіра. Один з головних недоліків перекладу Кронеберга полягав у тому, що при загальній смисловій точності в перекладі, як правило, не відтворені словесні поетичні образи, якими багаті мови героїв Шекспіра. Метафори англійського поета він часто замінював більш звичними для російського читача виразами. Можливо, це пояснюється побоюванням перекладача, як би ці метафор своєю незвичністю не утруднить для читача сприйняття тексту, а, можливо, основна причина полягала в тому, що самому перекладачеві виявилися чужі словесні образи Шекспіра, незважаючи на те, що він був знавцем в цій області .
У перекладі Кронеберга найпростіші фрази У. Шекспіра часто замінені високопарними виразами, наприклад замість В«Не думати б про цеВ» у Кронеберга - В«Покинь мене, спогадів силаВ» і пр.
Потрібно відзначити, що в текст перекладу Кронеберга при пізніших його публікаціях були внесені зміни, які зводилися в основному до усунення архаїзмів і невдалих виразів, а також до відновлення розміру оригіналу.
У 1861 р. у світ вийшов переклад В«ГамлетаВ» М.А. Загуляева, письменник і публіцист, який раніше перекладацькою діяльністю не займався, і крім В«ГамлетаВ» інших перекладів у нього не було. p align="justify"> Переклад цей відрізнявся крайньою неохайністю, вульгарністю і брутальністю мови і стилю, недбалістю в передачі віршованої форми У. Шекспіра. Хоча в перекладі в основному дотримувалася смислова точність, але сама манера мови персонажів п'єси приводила до спотвореного уявлення про шекспірівських образах. У порівнянні з оригіналом в перекладі сильно збільшено кількість рядків. У цілому, переклад М.А. Загуляева слід вважати неприпустимою вульгаризаціє...
