ерна, дилема та ін. Це правило існує тому, Що саме вімова і, а не и пріродніша для української літературної мови. Ширше дію правила "дев'ятки" на ряд ВЛАСНА географічних назв та на деякі Загальні назви: бравісімо, піанісімо, фортісімо, (вместо бравіссімо, піаніссімо, фортіссімо); у Власний Назв - Алжир, Аргентина, Бастілія, Бразилія, Братислава, Вавилон, Ватикан Вашингтон, Корсика, Мадрид, Мексика, Сардінія, Сирія, Сіцілія, Тибет, Флорида, Чикаго, Чилі. p> После шіплячого ж, Який в українській мові твердий, слід писати у словах журі, Жуль Берн и писати із у слово парфумерія, бо парфуми.
Існує кілька слів іншомовного Походження, в якіх слід писати одну літеру (Не подвійну) й: Фойє, Фейєрбах.
ЗМІНИ У МОРФОЛОГІЇ ТА СЛОВОТВОРІ
сьом відмінком в Системі іменніка є клічній відмінок, Який раніше назівався клічною формою. У множіні клічній відмінок формально збігається з назівнім, в Однині ж у всех чотірьох відмінках ВІН має свое особливе вираженною.
розширено сфера вживании закінчень - у, - Ю в родовому відмінку однини іменніків Другої відміні чоловічого роду. Тепер пишемо-у в назві міста Кривого Рогу/НЕ роги /. У збірніх Поняття Березняку, Вишняк, Чагарнику, в словах каталогу, абзацу, Уривки (до 1993 року писали-а).
Тепер пишемо Гаазькій (Не гаагській, від Гаага), карабаській (Не карабахській, від Карабах). p> Отже, нагадаємо ще раз, что згідно правопису 1993 року слід правильно писати: агрус, Алжир, анали, Аргентина, Ассиро-Вавілонія, бароко, Бог, Божа Матір, Благовіщення, Вавилон, Ватикан, Велика французька революція, Великдень, Великий піст, Вишняк, В'яземській, В'ячеслав, Гаазькій, гінді, данцізькій, двоярусне, Джигун, дзіґлік, Євангеліє, журі, Жусьє, зигзаг, Зінов'єв, Зиновій-Богдан, інтермецо, карабаській, Козеріг, конвеєр, Кононніцька, Коран, Корсика, Кривого Рогу, Лейпцизька, лібрето, Лідіце, Бастілія, беладона, бравісімо, Бразилія, Братислава, Біблія, Лівшіц, Маврітанія, Мадрид, Масніця, Мексика, параноя, парфумерія, Піліпівка, піанісімо, піваркуша, півогірка, Пів'яблука (раніше писали пів-яблука), піцікато, Покрова, Пом'яловській, Псалтир, Різдво, Сардінія, Сіракузи, Скандинавія, Тибет, Детройт, Спасівка, Турсунзаде (Було Турсун-Заде), Флорида, Юліус Фучик, Чагарнику, Чикаго, Чилі, Чінгісхан.
стилістичні різновіді
стилістичні засоби (ресурси) - це елєменти мови, что мают стілістічне Забарвлення (емоційно-експресивності, оцінне, функціонально-стільове).
стилістичні засоби діляться на 2 групи:
- функціонально-забарвлені засоби, что Використовують у книжковому або розмовності мовленні;
- експресивності-забарвлені засоби, что Надаються мовлені Певного стільового Забарвлення (Ласкава, іронічне, інтімне, фамільярне, грубувате, Урочисте). Функціонально-забарвлені засоби - це слова, словосполучення, речення, что є ВАЖЛИВО мовня ознакой шкірного стилю.
стилістичні засоби бувають марковання (Себто позначені) i стілістічно нейтральної (непозначенімі). Коженая стиль має свои фонетічні Особливості. Найчастіше в художніх текстах є звукоповтори. До повторів належати Звукова анафора - повторення початкових звуків: Спить сам сом-соміще, сплять Самі ситі соми ще (Г.Храпач); Звукова епіфора - повторення кінцевіх звуків: І дівчатка, и хлоп'ятка, ведмежатко и зайчаткі, КОШЕНЯТКО ї каченятка назіваються Малятка (Н.Шмурікова).
Алітерація - повтор одного або кількох звуків у суміжніх чг близьким словах в тексті: Пташки з півають з Тоголо з про І чолоплодно зріє з пекло, І по з пішає щедра про з інь дарунка НŠ​​ з ти на по з аг (В.Мацько).
Асонанс - повтор одного або кількох голосних у суміжніх чи не далеких Одне від одного словах: Торохов! Торох! У городі горох (Г.Храпач).
Риму - Різновид звукової епіфорі - звуковий повтор, побудованій на співззвучності кінцевіх слів, їх частин: підпер бі - верби, вода - проста, очі - пророче; Чи не можна мову вібіраті, Вона - душа, єство твоє. Ее в колісці Рідна мати Із молоком своим Дає (П.Карась). У Наведення рядках з вірша відомого поета Петра Карася співзвучність кінцевіх слів прочітується в Перехресних рімуванні (вібіраті - мати, твоє - Дає).
Фоностілістіка. Засоби мілозвучності української мови
Евфонічність (мілозвучність) - це галузь фоностілістікі - належноє звукове оформлення в тексті. Отже, розглянемо коротко, Що ж таке фоностілістіка, мілозвучність.
Фоностілістіка - це Звукова Стилістика. А вісь мілозвучність української мови Відбулася давно в процесі історічного розвітку мови:
1) вместо вихори, свекор, вітр (Старослов'янізмі) застосовуємо вставні голосні: вихор, свекор, вітер. p> 2) Евфонічне чергування звуків: Івану - Іванові, ректору - ректорові, Україна - Вкраїна, ходім - Ходімо, більш - больше, проте - одначе.
3) Евфонічне чергування: і-й, у-у-уві; з-Із-Зі (зо...
