духовної мови унікальним явищем у складі сучасної російської літературної мови. Незважаючи, однак, на цю уявну різнорідність, як дозволяють думати дослідження останнього часу [4], в духовній словесності виявляється зростаюче єдність виразних засобів і становлення особливих норм усній і письмовій мові.
В умовах становлення функціонального стилю духовної мови слід особливо уважно ставитися саме до чистоти мови, тому що вимога чистоти пов'язано з відбором виразних засобів, якість якого визначається знанням мови і літературним смаком.
Органічне злиття різних виразних засобів досягається в творах ряду сучасних церковних авторів, наприклад, митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Іоанна (Сничева), якого можна з повною підставою вважати класиком сучасної російської духовної прози.
Ясність мови означає, що будь-який, хто володіє мовою, може однозначно і без зусиль сприйняти мова і зрозуміти її зміст.
Чим ясніше мова, тим в більшому обсязі вона засвоюється і в більшій мірі економить зусилля творця і одержувача. Темна мова, навпаки, створює додаткові труднощі розуміння і тому швидко стомлює. У вимушеного слухача або читача вона викликає законне роздратування проти автора і неминуче відраза від предмета. Досягається ясність в основному використанням обмеженого запасу загальнозрозумілих уживаних слів у словникових значеннях, злитим побудовою слабо поширених словосполучень, відмовою від вступних і уточнюючих оборотів, звичним порядком слів у реченні та простотою синтаксичних конструкцій.
Доречність складу - правильний вибір виразних засобів мови у ставленні до предмета промови.
В системі виражальних засобів мови виділяються слова і звороти, відповідні регістрів мовлення: так званим високого, середнього і простому (низькому) регістрів (складі). Регістр промови - сукупність виразних засобів мови, що вказують на оцінку мовцем рівня значущості предмета мовлення по відношенню до суспільної нормі: як піднесеного і санкціонує суспільну норму, загальноприйнятого і відповідного громадської нормі або приватного і займає положення нижче суспільної норми.
Так, слова-синоніми лик, особа, личко відносяться відповідно до високого, середнього та низького регістрів. Високий стиль (лик) застосовується в урочистій офіційній промові про предмети піднесених; простий склад (личко) застосовується у повсякденному неофіційної мови про предмети повсякденних; середній склад (особа), який використовується для більшості прозових творів, обмежений знизу побутово-розмовної лексикою і зворотами, а зверху - високою лексикою.
Приклад високого регістру сучасної духовної мови:
В«Тепер же, коли книги церковні та тлумачення, вряди звіщали святі Божі люди, спонукувані Духом Святим, придбати легше, ніж хліб насущний, саме тепер, привласнюючи собі ім'я християн, обрушуються на Церкву еретічеством служителі сатани. Вони сповіщають віроломство під приводом віри, антихриста під іменем Христа і, прикриваючи брехня правдоподібністю, хитрістю, знищують для нас істину В» (Архімандрит Іоанн (Крестьянкін). Проповіді. М., 1998. С. 230). p> Приклад середнього регістру сучасній мові:
В«Нам необхідно навчитися постійно аналізувати свої власні вчинки і думки. Треба знати свої пороки і гріхи. Це свідомість спонукає нас просити у Бога допомоги у справі покаяння. Тільки свідомість своєї гріховності допоможе нам змінити своє життя, якщо до цих пір ми перебували в нерозкаяності В»(Архімандрит Іоанн (Крестьянкін). Проповіді. Свято-Успенський Псково-Печерський монастир, 1994. С. 52)
Приклад простого регістра сучасній мові:
В«Твою посилочку і лист отримав я своєчасно. За посилочку треба тебе не дякувати, а посварити: сама живеш у злиднях і вигадала посилати посилочки, та ще схимникові, який повинен харчуватися хлібом і водою за прикладом святих отців. Кажу тобі суворо, щоб надалі цього не було В»(Листи Валаамського старця схіігумена Іоанна. М., 1996. С. 55). p> У першому прикладі широко використані церковнослов'янські звороти мови і порядок слів там, де вони не позначають реалії і могли б бути замінені загальноприйнятими російськими: чи не церковні книги та тлумачення, а книги церковні і тлумачення, що не які, а вряди, що не створили, а вирекли, що не продукти харчування, а хліб насущний, що не єретики, а еретічеством, не проповідують, а сповіщають. Ці вирази і звороти вказують на особливо високу значимість предмета мовлення.
У другому прикладі, взятому з проповіді того ж автора, використаний середній регістр промови - звичайні книжково-літературна лексика і синтаксис: постійно аналізувати, свідомість, спонукає нас, просити допомоги, у справі покаяння. Вибір цих виразів та зворотів показує, що автор представляє предмет, як безумовно важливий, але відповідний звичайному, нормального способу дій і помислів християнина.
У третьому прикладі використовуються російські розмовно-ужиткові слова і звороти: звернення на В«тиВ», посвари...
