чний ресурс. Як і будь-який інший ресурс, праця продається, купується і, природно, має ціну, яка відображає особливості і стан ринку праці, співвідношення на ньому попиту та пропозиції. p> Людина як суб'єкт ринку праці зацікавлений вигідніше продати свою робочу силу, що стимулює підвищення професіоналізму, створює потужну мотивацію працівника до руху за кращі умови праці. Іншим стимулом зростання професійних якостей робочої сили і прояви потенційних здібностей до праці служить конкуренція, обумовлена ​​наявністю на ринку праці вільної робочої сили. Ринок праці впливає і на роботодавців: з'являється економічна змагальність їх між собою за залучення кращих працівників. p> У ході найму працівників з урахуванням співвідношення попиту на робочу силу і наявного її пропозиції створюються певні передумови для узгодження інтересів як роботодавців, так і найманих працівників.
Для нормального функціонування ринку праці важливо, щоб власник робочої сили був вправі вирішувати питання про участь чи неучасть у громадській праці, самостійно вибирати сферу праці в будь-якому секторі економіки (за ознакою власності), територіальне місце докладання праці.
Перехід до ринкової економіки зажадав перегляду багатьох усталених уявлень, законодавчих і нормативних актів, що стосуються поняття зайнятості (багатоукладності економіки, свободи територіального переміщення в пошуках роботи і для постійного місця проживання, скасування інституту прописки та ін.)
Формування ринку праці пов'язане з організацією зайнятості населення країни. В умовах командно-адміністративної системи з періоду, безпосередньо наступного за непом, і особливо з початку 30-х років ХХ ст. домінувала система поголовної зайнятості, заснована на позаекономічний примус до праці (трудова повинність, В«хто не працює - той не їстьВ»), причому визнавалася робота у двох сферах: державної та сімейної (в домашньому та особистому підсобному господарстві). Згідно з таким підходом і трудові ресурси ділилися на зайняті в суспільному виробництві і незайняті, причому в числі незайнятих були й ті, хто не хотів працювати, і ті, хто хотів, але не міг знайти роботу. Тим самим за терміном В«незайняте населенняВ» ховалася значна частина тих, хто за міжнародною класифікацією вважався безробітним. Систематичний облік незайнятого населення в такому розрізі не проводився, і лише під час перепису населення (раз на десять років) проходив вибіркове опитування з метою з'ясування причин незайнятості. [2]
Відповідно до чинного в даний час Законом РФ В«Про зайнятість населення РФВ» [3] зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, не суперечить законодавству Російської Федерації і приносить, як правило, їм заробіток, трудовий дохід. Громадянам належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної, творчої праці. Примус до праці в будь-якій формі не допускається, якщо інше не передбачено законом. Незай...