місцевих референдумів, загальних зборів громадян; місцеві ініціативи членів територіальної громади; громадські слухання і т. п. При цьому відповідно до законів України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський референдум» організація діяльності місцевого самоврядування відбувається у формі загальних зборів, громадських слухань, місцевих ініціатив, зверненнях громадян, громадського контролю, опитування громадської думки, залучення громадськості до розробки рішень органів влади, суспільно-консультативних рад тощо
Таким чином, розглядаючи організаційну основу системи місцевого самоврядування, ми бачимо, що вона має найбільш питому вагу. Отже, завдяки організаційній діяльності реалізуються практично всі функції і повноваження органів місцевого самоврядування. Щодо представницьких органів, то це управління відповідними об'єктами, контроль і перевірка виконання, планування та координація. Розв'язуються питання правильної побудови виконавчих та інших органів, їх створення, забезпечення злагодженості та чіткості в їх роботі, чіткого розмежування функцій між радами, їх органами тощо
Але місцеве самоврядування може тільки тоді ефективно здійснювати свої функції, коли має для цього матеріальні та фінансові ресурси. Повністю вірним є те, що влада, яка не може правильно сформувати свої фінанси, не має жодних перспектив. Можна констатувати той факт, що система місцевого самоврядування функціонує там, де існує економічна і фінансова база. Відповідно до Конституції України матеріально-фінансову основу місцевого самоврядування становить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 1 ст. 142). Однак органи місцевого самоврядування мають право і на гарантовану державою прибуткову базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Тому держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування [10].
Сьогодні склалася дуже суперечлива і складна ситуація, коли законодавство закріплює самостійність місцевих рад щодо розробки та використання власних бюджетів, але стабільність місцевих бюджетів прямо залежить від встановленого розміру відрахувань з регулюючих доходи джерел. Як точно підкреслюють М. П. Воронов і В. М. Скрипничук, допомагати місцевим бюджетам потрібно не шляхом фактичного виключення і перерозподілу коштів, а шляхом створення цільових програм розвитку регіонів, надання дотацій, субсидій [11, с. 41]. Одним з показників фінансової автономності є обсяг власних доходів місцевого бюджету. Частина власних доходів місцевого бюджету в Україні є вкрай незначною; таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки ще декларованим [12, с. 123].
Як свідчить світовий досвід, однією з головних тенденцій розвитку місцевої влади є поєднання самоврядування з його автономією і самостійністю і державного управління на місцевому рівні. Слід мати на увазі, що частина податкових прибутків значно відрізняється за державам і континентах. Так, в США на частку місцевих податкових прибутків на рубежі століть доводилося більш ніж 60%; в Японії, Франції, Данії 4045%; в Бельгії, Великобританії...
