го руху до вищої мети - розвитку особистості в гармонії з самою собою і соціумом.
Основною функціональною одиницею, за допомогою якої виявляються всі властивості педагогічної діяльності, є педагогічна дія як єдність цілей і змісту. Поняття про педагогічну дію виражає те спільне, що притаманне всім формам педагогічної діяльності (уроки, лекції, екскурсії, бесіди тощо), але не зводиться до жодної з них. У той же час педагогічна дія є тією особливою, яке виражає і загальне, і все багатство окремо. Педагогічна дія вчителя спочатку виступає у формі пізнавальної задачі. Пізнавальне завдання, будучи вирішеною, психологічно, потім переходить у форму практичного перетворювального акту. При цьому виявляється невідповідність між засобами і об'єктами педагогічного впливу, що позначається на результатах дії вчителя. У зв'язку з цим з форми практичного акту дії знову переходить у форму пізнавальної задачі, умови якого стають повнішими.
Таким чином, діяльність педагога за своєю природою є процес вирішення незліченної безлічі завдань різних типів, класів, рівнів. Специфічною особливістю педагогічних завдань є те, що їхні рішення практично ніколи не лежать на поверхні. Вони нерідко вимагають напруженої роботи думки, аналізу безлічі чинників умов і обставин. [43]
Приналежність людини до тієї чи іншої професії проявляється в особливостях його діяльності та способі мислення. За класифікацією, запропонованої Е.А. Клімовим, педагогічна професія відноситься до групи професій, предметом яких є інший чоловік. Але педагогічну професію з ряду інших виділяють, насамперед, за образом мислення її представників, підвищеному почуттю обов'язку і відповідальності. У зв'язку з цим педагогічна професія стоїть осібно, виділяючись в окрему групу.
Головна її відмінність від інших професій типу «людина - людина» полягає в тому, що вона відноситься як до класу перетворюючих, так і до класу керуючих професій. Одночасно маючи в якості мети своєї діяльності становлення і перетворення особистості, педагог покликаний керувати процесом її інтелектуального, емоційного та фізичного розвитку, формування її духовного світу. Основний зміст педагогічної професії становлять взаємини з оточуючими людьми. Особливість навчання і виховання як діяльності із соціального управління полягає в тому, що вона має як би подвійний предмет праці.
З одного боку, головне її зміст складають взаємини з людьми. Якщо не складаються належні відносини з людьми, то немає найважливішого у педагогічній діяльності.
З іншого боку, професії цього типу завжди вимагають від людини спеціальних знань, умінь і навичок в якій-небудь області. Педагог, як будь-який інший керівник, повинен добре знати і представляти діяльність учнів, процесом розвитку яких він керує [28].
Таким чином, педагогічна професія вимагає подвійної підготовки - людської та спеціальної. Так, в професії викладача вміння спілкуватися стає необхідною якістю. Вивчення досвіду початківців педагогів дозволило дослідникам з'ясувати й описати найбільш зустрічаються «бар'єри» спілкування, що утрудняють вирішення педагогічних завдань: розбіжність установок, боязнь аудиторії, відсутність контакту, наявність конфліктів з учнями, звуження функції спілкування, негативна установка на аудиторію, боязнь педагогічної помилки, наслідування.
Однак якщо початківці педагоги відчувають психологічні «бар'єри» через недосвідченість, то викладачі зі стажем - унаслідок недооцінки ролі комунікативного забезпечення педагогічних впливів, що призводить до збіднення емоційного фону освітнього процесу. У результаті виявляються збідненими і особисті контакти з учнями, без емоційного багатства яких неможлива продуктивна і одухотворена позитивними мотивами діяльності особистості [13].
Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. За педагогічною професією історично закріпилися дві соціальні функції - адаптивна і гуманістична («человекообразующая»).
Адаптивна функція пов'язана з пристосуванням учня, вихованця до конкретних вимогам сучасної соціальної ситуації, а гуманістична - з розвитком його особистості, творчої індивідуальності. З одного боку педагог готує своїх вихованців до потреб даного моменту, до конкретних запитів суспільства. Але з іншого боку, він, об'єктивно залишаючись хранителем і провідником культури, несе в собі позачасовий чинник. Маючи в якості мети розвиток особистості як синтезу всіх багатств людської культури, педагог працює на майбутнє. У праці викладач завжди міститься гуманістичний, суспільний початок. Свідоме його висунення на перший план, прагнення служити майбутньому характеризували прогресивних педагогів усіх часів.
Так, відомий педа...