ь основою прийняття рішень щодо ціни продажу і кожної конкретної угоди якості.  
 Існує й інша класифікація цінових стратегій застосовуються у торгівлі: 
  · стратегія диференційованого ціноутворення; 
  · стратегія конкурентного ціноутворення; 
  · стратегія асортиментного ціноутворення. 
  Стратегії диференційованого ціноутворення засновані на неоднорідності покупців і можливості продажу одного і того ж товару за різними цінами, К стратегіям диференційованого ціноутворення відносяться: 
  · цінова стратегія знижки на другому ринку - заснована на особливостях змінних і постійних витрат по угоді. Полягає в диференційованому ціноутворенні або стратегії знижок на вторинних демографічних ринках (наприклад, студенти, діти, пенсіонери); 
  · цінова стратегія періодичної знижки - базується на особливостях попиту різних категорій покупців. Застосовується, при тимчасових і періодичних зниженнях цін. Основний принцип стратегії такий: характер зниження цін можна прогнозувати в часі і він відомий покупцям; 
  · цінова стратегія «випадкової знижки» («випадкового» зниження цін) - спирається на пошукові витрати, мотивуючі випадкову знижку. Таким чином, фірма намагається одночасно максимізувати кількість покупців, інформованих про низьку ціну і непоінформовані. 
  Стратегії конкурентного ціноутворення будуються на обліку конкурентоспроможності фірми за допомогою цін. До стратегіям конкурентного ціноутворення відносяться: 
  · цінова стратегія проникнення на ринок - заснована на використанні економії за рахунок зростання масштабів виробництва; використовується для впровадження нових товарів на ринок; 
  · цінова стратегія по «кривий освоєння» - базується на перевагах набутого досвіду та відносно низьких витратах в порівнянні з конкурентами. При використанні цієї стратегії ті, хто купує товар на початку ділового циклу, купують його за нижчою ціною, ніж наступні покупці; 
  · цінова стратегія сигнализирования - будується на використанні фірмою довіри покупця до цінового механізму, створеному конкуруючими фірмами. Сигналізування цінами залучає нових або недосвідчених покупців на ринку, які не обізнані про конкурентних товарах; 
  · цінова географічна стратегія - використовується для дотичних частин ринку. 
  Стратегії асортиментного ціноутворення застосовні, коли у підприємства є набір аналогічних, пов'язаних або взаємозамінних товарів. До стратегіям асортиментного ціноутворення відносяться: 
				
				
				
				
			  · цінова стратегія «набір» - застосовується в умовах нерівномірності попиту на невзаємозамінні товари; 
  · стратегія змішаних наборів - набір пропонується за ціною, яка набагато нижча цін його елементів. Прикладами даної стратегії служать комплексні обіди; 
  · цінова стратегія «комплект» - заснована на різній оцінці покупцями одного або декількох товарів фірми; 
  · цінова стратегія «вище номіналу» - застосовується фірмою, коли вона стикається з нерівномірністю попиту на замінні товари і може отримати додатковий прибуток за рахунок зростання масштабів виробництва; 
  · цінова стратегія «імідж» - використовується, коли покупці орієнтуються на якість, виходячи з цін на взаємозамінні товари. 
  Стратегічні цінові цілі і розрахована на тривалий термін лінія цінового поведінки фірми дозволяють визначити обсяги прибутків і частку на ринку в розрахунку на перспективу, мати певний фінансовий і часовий резерв для маніпулювання маркетинговими важелями впливу на ринок. 
  . 2 Особливості розробки цінових стратегій 
   Узагальнення та аналіз досвіду розробки цінових стратегій в країнах з розвиненими ринковими відносинами свідчать про серйозний підхід до прийняття цінових рішень. Практика показує, що грамотно сформована цінова стратегія є одним з доданків комерційного успіху фірми, забезпечення її конкурентоспроможності. 
  Успіх і результативність цінової стратегії залежать, зокрема, від того, наскільки правильно з самого початку організований процес її створення. Для розробників цінової стратегії необхідно складання схем і відповідних тестів-запитальників. 
  На першому етапі формування цінової стратегії - при зборі вихідної інформації робота ведеться за п'ятьма напрямками: 
 ) оцінка витрат; 
 ) уточнення фінансових цілей фірми; 
 ) визначення потенційних покупців; 
 ) уточнення маркетингової стратегії; 
 ) визначення потенційних конкурентів.