людиною? [69].
Журналіст робить помилки, буває занадто агресивним або боязким. Це може бути причиною його невдач. Щоб уникнути незручності у спілкуванні, потрібно ретельно підготуватися.
Наприклад, журналісту-стажисту доручили підготувати інтерв'ю з директором нового заводу. Журналіст був натхнений цікавою пропозицією. Як йому здалося, він подав матеріал жваво. Однак у редакції інтерв'ю переписали заново. Сталося це через те, що у інтерв'юера розмова з директором заводу не вийшов, потрібної інформації зібрати не вдалося. Замість портретного інтерв'ю довелося писати інтерв'ю з експертом, а брак інформації заповнювати описом малозначних деталей і барвистим описом самого підприємства.
Написаний не один десяток книг, в яких молодий журналіст може отримати напуття у проведенні успішних інтерв'ю, ознайомитися з усіма способами, методами і правилами його організації, підготовки та проведення. Але це не забезпечує йому гарантії проведення ефективної бесіди або зустрічі. Навіть професіонали, які навчилися автоматично контролювати і себе, і співрозмовника, часом допускають помилки. Ніхто не застрахований від дурних питань і непередбачуваних ситуацій. Трапляється, що отримуєш у відповідь зовсім не те, що хотів почути. Подібне трапилося з молодою журналісткою «Ділового Петербурга».
Справа була на пивзаводі «Балтика». Туди Понаїхали чортова купа акціонерів, у тому числі покручених віком іноземців. Якраз було звітні збори за підсумками роботи ВАТ «Балтика».
Мене, журналістку, яка все життя спілкувалася з правоохоронними та іншими органами, відправили на це зібрання певних монстрів. І, так би мовити, щоб я не підкачала, що не ганьбила седин «Ділового Петербурга», редактор вручив мені некволий список питань. На зборах колеги-журналісти з інших видань вже задали майже всі питання, які були в моєму списку. У мене залишилося одне питання і один шанс показати себе і газету «Діловий Петербург» у всій красі. Домігшись у прес-секретаря права поставити запитання, я зачитала його з папірця. Питання звучало так: «А який вид продукції у вас продається найкраще?». У залі настала гробова тиша, іноземцям перевели моє запитання. Всі задумалися. Найкмітливішим виявився генеральний директор пивзаводу «Балтика» Баллоу, який знизав плечима і абсолютно невпевнено сказав: «Пиво ...» [70].
Організаційно-технологічні помилки в роботі журналіста пов'язані з тим, що він вибрав незручне місце або час зустрічі, не наполягла на своєму варіанті, не передбачив можливість заважають факторів (наприклад, наявність при бесіді сторонніх людей), що не обмовив заздалегідь зі своїм героєм, коли можна починати зйомку.
Ми вже знаємо, що спілкування завжди визначається умовами, в яких воно протікає. Інтерв'ю починається з території, простору (т. Е. З фізичних умов). Інтер'єр приміщення або атмосфера створюють початковий контекст. Місцем спілкування може стати лава в саду, кафе, студія на телебаченні, автомобіль, квартира, гримерна і т. Д. Подивимося, як діє обстановка на характер бесіди і його результат.
Після зустрічі з відомим актором журналістка Олена Боброва розповідає про обстановку, в якій проходила бесіда. «Справа була в холодну зимову пору. Театр комедії, де служить (як кажуть театральні люди) Анатолій Равикович, був занурений у" блокадну темряву і вогкість. Равикович, майже як його знаменитий Хоботов, смиренно повідав мені про лопнули трубах і запропонував поговорити де Бог послав - прямо на вулиці.
Якби я знала, який застудою обернуться ці «романтичні» посиденьки на вітрі, спробувала б умовити Анатолія Юрійовича дислокуватися в найближчому кафе. Але, на жаль, бесіда наша відбулася на лавці, продувається всіма вітрами Малій Садовій. Неподалік прогриміла віз, заглушаючи деколи неквапливу тиху мову Равикович; противно кричало гайвороння, народ метушився-мерехтіли перед очима, збиваючи з думки. Може, тому і думки-то всі йшли в голову невеселі »[71].
Навпаки, правильно вибране місце зустрічі з героєм як не можна краще допомагає йому розкритися.
Портретне інтерв'ю в газеті «Зміна» (під рубрикою «Широким планом») «Свободу Івану Латишева» домовилися заздалегідь провести у ТЮГу. Але зустріч відбулася не в театрі, а біля театру. Усім хотілося гуляти, сидіти на траві і насолоджуватися влітку. Саме тому розмова перенісся на галявину біля ТЮГу, і така природна обстановка розташовувала до невимушеному спілкуванню. Напевно, внаслідок такої обстановки розмова не здавався интервьюированием, а був схожий на бесіду приятелів. Йшлося про виставу «Лісовик» за п'єсою Чехова, в якому Іван Латишев виступив не тільки у звичній ролі актора, а й в дебютній - режисера. Через деякий час респондент запропонував перейти на «ти», даний перехід максимально наблизи...
