му залежить від своєчасної діагностики та раннього початку (з перших місяців життя) корекційно-реабілітаційної роботи з ним.
Залежно від характеру і ступеня тяжкості первинного порушення (зниження слуху, зору, ураження центральної нервової системи), наслідків у вигляді обмеження функціонування органів і систем організму вони мають специфічні освітні потреби:
діти із затримкою психічного розвитку - в більшій кількості допомоги при засвоєнні нового, в значному числі повторів і можливості практичного використання нових знань, а також в систематичному контролі дорослим якості їх використання;
діти з порушеннями інтелекту - в особливих методах і прийомах корекційно-педагогічної допомоги для переходу з одного рівня орієнтування в навколишньому?? а інший, тобто з одного виду розумової діяльності до іншого більш складного, в навчанні соціальним нормам і їх самостійного дотриманню;
діти з порушеннями слуху - у розвитку пізнавального потенціалу шляхом засвоєння нового через знак (тобто письмову мову), оволодінні мовою через читання;
діти з порушеннями зору - в засвоєнні нового шляхом використання функціональних можливостей збережених аналізаторів і компенсаторного потенціалу (тактильний, руховий, слуховий), причому основним джерелом інформації ставати тактильний і слуховий аналізатори;
діти з порушеннями опорно-рухового апарату - в засвоєнні нового шляхом використання функціональних можливостей збережених аналізаторів і компенсаторного потенціалу (тактильний, зоровий, слуховий), провідними інформаційними джерелами в цьому випадку є зір і слух;
діти з порушеннями мови - у створенні спеціальних умов для розвитку мовних можливостей шляхом засвоєння нового за допомогою практичної орієнтування;
діти з розладами емоційно-вольової сфери та поведінки - в індивідуальному підборі сенсорної та емоційного навантаження, методів і прийомів для підвищення їх соціальної компетенції;
діти з множинними порушеннями - в індивідуальному поході до визначення методів і прийомів, темпу корекційно-педагогічного впливу;
діти з важкими хронічними соматофізіческімі хворобами - в індивідуальному темпі при засвоєнні нових знань і умінь.
Таким чином, специфічні освітні потреби дітей різні і залежать від віку, характеру, ступеня тяжкості первинного порушення здоров'я, а часто і його структури, вираженості їх наслідків. Саме їх наявність визначає об'єктивну потребу у використанні інших, що не традиційних, а спеціальних способів педагогічного впливу. Свідомо організоване освітній простір, спеціалізовані методи навчання дітей з обмеженими можливостями здоров'я дозволяють активізувати й реалізувати їх збережений пізнавальний і особистісний потенціал, а також згладити прояв первинного порушення здоров'я (зору або слуху). Так, наявність навику орієнтування в просторі у дитини з порушеним зором розширює його самостійність і соціальну компетентність. Володіє усною мовою глуха дитина більш вільний у спілкуванні з оточуючими, ніж такий же дитина, навчений комунікації за допомогою жестової мови. Реалізація особливих освітніх потреб є єдиним шляхом подолання соціальних обмежень, до яких призвело порушення здоров'я, тим більше що найчастіше саме порушення здоров'я не може бути усунуто ніякими медичними способами. Саме в цьому випадку спеціальну освіту, особливим чином побудований процес навчання є засобом, за допомогою якого дитина може пізнавати навколишній світ, а надалі адаптуватися в соціумі.
Саме з цією метою фахівцями в галузі корекційної педагогіки були розроблені спеціальні освітні програми для більшості з перерахованих вище категорій дітей. На сьогоднішній день має місце недолік методичного забезпечення для надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з тяжкими порушеннями розвитку психіки і дітям множинними порушеннями розвитку. Для решти категорій за радянських часів була створена і успішно функціонувала система спеціального навчання. Вона дозволяє здійснити диференційований підхід в пред'явленні дитині інформації залежно від характеру і ступеня тяжкості первинного порушення в його розвитку. Однак при великій кількості переваг вона мала і свої недоліки. Одним з них є роздільне навчання дітей з проблемами розвитку і здорових однолітків.
Сьогодні зусилля громадськості і держави спрямовані на те, щоб діти з обмеженими можливостями здоров'я та без оних навчалися разом, тобто діти з особливими освітніми потребами мали можливість навчатися в загальноосвітньому закладі шляхом створення в них спеціальних педагогічних умов. Тобто в освітньому закладі повинні бути реалізовані спеціальні освітні програми, методи і прийоми роботи з дітьми, які довели за багаторічний період їх застосування свою ефективність. У ...