чому?». Він змушений оперувати знаннями, представляти ситуації і намагатися знайти можливий шлях для відповіді на питання. Дошкільник при виникненні перед ним деяких завдань намагається вирішити їх, реально приміряючись і пробуючи, але він же може вирішувати задачі, як мовиться, в розумі. Він уявляє собі реальну ситуацію і як би діє в ній у своїй уяві. Таке мислення, у якому рішення задачі відбувається в результаті внутрішніх дій з образами, називається наочно-образним. Відмітна особливість цього виду мислення полягає в тому, що розумовий процес безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності без нього відбуватися не може. Мислячи наочно - образно, дитина прив'язаний до дійсності, а самі необхідні для мислення образи представлені в його короткочасної і оперативної пам'яті.
Образне мислення - основний вид мислення шестирічної дитини. Він, звичайно, може в окремих випадках мислити логічно, але слід пам'ятати, що цей вік сензитивен до навчання, що спирається на наочність. Мислення шестирічної дитини відрізняється егоцентризмом, особою розумовою позицією, обумовленої відсутністю знань, необхідних для правильного вирішення певних проблемних ситуацій. Так, дитина сам не відкриває у сво?? м особистому досвіді знання про збереження таких властивостей предметів, як довжина, обсяг, вага та ін. Відсутність систематичності знань, недостатній розвиток понять приводить до того, що в мисленні дитини панує логіка сприйняття. Так, дитині важко оцінювати те саме кількість води, піску, пластиліну та ін. Як рівне (те ж саме), коли на його очах відбувається зміна їх обсягу в залежності від форми посудини або доданої їм нової статичної форми. Дитина потрапляє в залежність, тому що він бачить в кожен новий момент зміни предметів.
1.4 Загальна характеристика уваги
Увага - Зосередженість думок або зору, слуху на якому - небудь об'єкті, спрямованість думки на що-небудь. Проблемою вивчення уваги протягом багатьох десятків років займалися і займаються відомі зарубіжні та вітчизняні психологи та педагоги.
У своїх працях вітчизняний психолог Н.Ф. Добринін підкреслює, що увага є особливий вид психічної діяльності, що виражається у виборі і підтримці тих чи інших процесів цієї діяльності. Л.С. Виготський та Л.Н. Леонтьєв вказували на істотне значення промови для уваги, тому при посередництві слова відбувається вказівку предмета, на якому треба зосередитися. Л.С. Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння уваги слід шукати не в нутрії, а поза особистості дитини.
П.Я. Гальперін визначає увагу як ідеальне, згорнуте і автоматизоване дію контролю, вчення про увагу як функції контролю - складова частина теорії поетапного формування розумових дій.
Проблема розвитку довільної уваги дітей вже давно цікавить і хвилює вихователів, вчителів, психологів. В даний час добре відомо наскільки складна й об'ємна програма початкових класів, і як важко буває часом дитині, яка не вміє утримувати увагу на деталях, що не зосереджений на роботі, неуважний, непосидючий, неуважний. Зовсім по-іншому почуваються діти, які вміють утримувати свою увагу на деталях тривалий час, усидливі, уважні. Ці діти легше вписуються в процес навчання. Працюючи в тісному наступності зі школою, вихователі стежать за успіхами своїх випускників в школі. За даними шкільного психолога серед першокласників 55% дітей стикаються з труднощами при прийнятті нової для них соціальної позиції школяра.
У сучасній психологічній науці прийнято виділяти кілька основних видів уваги.
Мимовільне увагу є найбільш простим видом уваги. Його часто називають пасивним, або вимушеним, так, як воно виникає і підтримується незалежно від свідомості людини. Діяльність захоплює людину сама по собі, в силу своєї захопливості цікавості або несподіванки.
На відміну від мимовільної уваги головною особливістю довільної уваги є те, що воно керується свідомою метою. Цей вид уваги тісно пов'язаний з волею людини і був вироблений в результаті трудових зусиль, тому його називають ще вольовим, активним, навмисним. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Довільна увага якісно відрізняється від мимовільного. Але вони тісно пов'язані один з одним, оскільки довільна увага виникло з мимовільного. Довільна увага також пов'язане з почуттями, інтересами, колишнім досвідом людини.
Існує ще один вид уваги, який, подібно безпідставного, носить цілеспрямований характер і спочатку вимагає вольових зусиль, але потім людина входить в роботу: цікавим і значущим стають зміст і процес діяльності, а не тільки її результат. Така увага б...