ивідуальні. Це означає, що в масової інформації текст (випуск газети, добова програма телебачення) складається загалом вигляді відправником (редакцією) і постає як однаковий для всіх одержувачів; в інформатиці пошук інформації з пропонованого відправником складу повідомлень здійснюється одержувачем.
Публіцистика - особлива сфера творчості. Особливий рід літератури базується на документалістиці і працює з конкретними фактами і явищами, що не переплавляючи їх в образи, як художня література.
Інша особливість публіцистики - личностность і суб'єктивність. Між особистістю публіциста і його творчістю найчастіше можна сміливо поставити знак рівності. Якщо в художній літературі автор прихований системою образів, символів, іносказань, то в публіцистиці використання названих прийомів покликане, навпаки, продемонструвати індивідуальне авторське обличчя. Як визначальне, конструктивний початок в публіцистиці вкрай важливо світогляд автора. Саме воно є центром творчості. Факт береться об'єктивний, а ось інтерпретація його - це і є те, що приваблює в публіцистиці. Звідси - і стилістична, і жанрова свобода пошуку - як специфічна форма особистісного самовираження.
Основний стилістичний принцип публіцистики - єдність, пару експресії і стандарту. На стилістику публіцистичної, насамперед газетної, мови сильний вплив робить масовий характер комунікації. У зв'я?? з цим однією з характерних стилістичних рис публіцистичної, особливо газетного, мови є своєрідна собирательность, що виражається в особливостях значень і функціонуванні мовних одиниць (використання 1-го і 3-го особи в узагальненому значенні, частотність займенників ми, ви, наш, ваш , особливості їх вживання). Інформаційна функція втілюється в таких особливостях публіцистичного стилю, які пов'язані з проявом інтелектуальності мови (документалізм, офіційність, узагальненість). Різноманіття стилістичних рис і засобів неоднаково представлене в різних жанрах друкованих ЗМІ. В цілому публіцистична лексика лексика неоднорідна (книжкові слова, розмовна лексика, зрідка просторечная лексика, суспільно-політична термінологія, спеціальна газетна професійна лексика, іншомовні запозичень). Для газети характерні влучні оцінки, образне вживання слів.
У художній і публіцистичній мові фразеологізми часто вживаються в їх звичайній мовній формі з притаманним їм значенням. Введення в текст фразеологізмів, як правило, обумовлено прагненням журналістів посилити експресивне забарвлення промови: «До відкриття вчорашнього засідання в залі не виявилося ні спікера Думи, жодного з шести віце-спікерів. Кермо влади взяли в руки члени Ради Думи. Анатолій Лук'янов струснув старовиною і, головуючи на засіданні парламенту, надав слово Віктор Ілюхін без необхідного обговорення порядку денного ».
Властива фразеологізмам образність оживляє розповідь, нерідко надає йому жартівливе, іронічне забарвлення.
Яскравий стилістичний ефект створює пародійне використання книжкових фразеологізмів, вживаються нерідко в поєднанні з іностілевие лексико-фразеологічними засобами. Сама природа фразеологізмів, що володіють яскравою образністю, стилістичним забарвленням, створює передумови для їх використання в експресивній, і насамперед у художній і публіцистичній мові. Естетична роль фразеологічних засобів визначається вмінням автора відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст. Таке вживання фразеологізмів збагачує мова, служить «протиотрутою» проти мовних штампів.
Однак можливості застосування фразеологізмів значно ширше, ніж просте відтворення їх в мові. Фразеологічні багатства мови оживають під пером талановитих публіцистів і стають джерелом нових художніх образів, жартів, несподіваних каламбурів. Художники слова можуть поводитися з фразеологізмами як з «сировиною», яке підлягає «творчій обробці». У результаті фразеологічного новаторства публіцистів виникають оригінальні словесні образи, в основі яких «обіграні» стійкі вирази. Творча обробка фразеологізмів додає їм нове експресивне забарвлення, посилюючи їх виразність. Найчастіше публіцисти перетворять фразеологізми, які мають високу ступінь стійкості лексичного складу і виконують в мові експресивну функцію. При цьому змінені фразеологізми зберігають художні достоїнства загальнонародних - образність, афористичність, ритміко-мелодійну впорядкованість.
Публіцисти, оновлюючи семантику фразеологізмів, нерідко відновлюють первинне значення входять до них слів: «томілінскую птахофабрику рознесли в пух і прах, причому в пух навіть більше, ніж в прах, кілька днів збожеволілі від бомбардування кури, відчайдушно кудахча, в повній паніці носилися по околицях Томіліна ». Автор повертається до вільного вживання слів в пух і прах, що утворили стійке поєднання, і обіграє їх звичайне лексичне значення. У результаті відбувається двуплановое осмислення фразео...
